ВСТУП
Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки необхідно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію фінансовий стан, результати роботи — прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку. Аудит, в свою чергу є перевіркою даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України.
Аудит витрат на виробництво продукції та послуг є важливою та складною частиною аудиторської перевірки, оскільки одним із основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції. Саме тому реалізація матеріалів аудиторської перевірки витрат зможе забезпечити підприємство інформацією про фінансову стабільність, стійкість та конкурентоспроможність.
Правильність віднесення витрат на виробництво продукції дуже важлива тому, що від цього залежить величина собівартості продукції, і, отже, прибутки і рентабельність, розміри податків на прибуток. В зв’язку з цим аудитор проводить перевірку правильності обліку витрат з позиції як бухгалтерського обліку, так і податкових вимог.
Метою даної курсової роботи є закріплення теоретичних і практичних знань з аудиту витрат на виробництво продукції та послуг.
У зв’язку з цим завданнями курсової роботи є:
- розглянути мету і завдання аудиту витрат на виробництво;
- дослідити особливості нормативної бази аудиту витрат;
- дослідити аудит прямих і непрямих витрат;
- вивчити послідовність проведення аудиту витрат на виробництво продукції.
Розділ 1 Теоретичні засади аудиту витрат на виробництво продукції
Витрати на виробництво являють собою сукупність виражених у грошовій формі витрат підприємств на виробництво продукції (робіт, послуг).
Залежно від призначення існують різні ознаки, за якими проводиться класифікація витрат на виробництво продукції.
Насамперед здійснюється групування витрат за економічними елементами і статтями калькуляцій.
Аудит власного капіталу та дослідження організації економічного ан
... Предметом дослідження даної роботи є вивчення аудиту власного капіталу, дослідження організації економічного аналізу на прикладі ВАТ «ММКК» та аналіз обліку витрат господарства. При написані курсової роботи використовувались такі методи дослідження, ...
В основу групування витрат за економічними елементами покладений економічний зміст тих чи інших витрат, незалежно від місця їх виникнення і призначення. Елементи витрат повинні бути економічно однорідними. Класифікація витрат за елементами є єдиною і обов’язковою для всіх промислових підприємств і об’єднань.
В Україні встановлений такий склад елементів витрат
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші витрати.
Таким чином, склад елементів витрат дозволяє виділити дві основні групи:
- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості споживаних предметів праці (матеріальні витрати) і засобів праці (амортизація);
- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості праці (амортизація) ;
- затрати живої праці (витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи).
З інших витрат приблизно 2/3 становлять матеріальні витрати, а решта — витрати живої праці.
Класифікація витрат за економічними елементами відображає витрати підприємства, що пов’язані з виробництвом продукції, тому її ще називають кошторисом затрат на виробництво.
Класифікація витрат за економічно однорідними елементами дозволяє:
- оцінити характер виробництва (матеріалоємне, трудомістке, фондомістке);
- визначити величини витрат живої і минулої праці та співвідношення між ними;
- обчислити чисту продукцію підприємства (галузі);
- зв’язати план собівартості з Іншими розділами плану підприємства (праця, матеріально-технічне забезпечення, технічний розвиток тощо);
- визначити структуру витрат на виробництво за рік і в динаміці, що дозволить оцінити структурні зміни затрат;
- виявити резерви подальшого зниження витрат на виробництво продукції.
Незважаючи на важливе значення в плануванні, обліку і аналізі елементів витрат на виробництво, класифікація за економічно однорідними елементами не дозволяє визначити собівартість одиниці продукції, тим більше, якщо виготовляється два і більше її види.
Тому нарівні з формуванням витрат за елементами здійснюється формування витрат за статтями, які відображають величину витрат залежно від місця їх виникнення і призначення. Статті затрат показують, що витрачено, куди витрачено, і на які цілі спрямовані кошти.
Єдина для всіх галузей номенклатура калькуляційних статей витрат відсутня, що зумовлено особливостями різних галузей.
З урахуванням П(С)БО16 рекомендуються такі калькуляційні статті
1. Сировина і матеріали;
2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
3. Зворотні відходи (вираховуються);
4. Паливо і енергія на технологічні цілі;
5. Основна заробітна плата виробничих робітників;
6. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
7. Відрахування на соціальне страхування;
8. Витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;
9. Витрати на утримання І експлуатацію устаткування;
Аудит витрат діяльності
... повну, неупереджену інформацію про всі дії і події субєкта господарювання, які належать до витрат підприємства, також витрат на виробництво та витрат періоду, про собівартість готової продукції. Для користувачів інформація про витрати і собівартість продукції ... обліку і звітності собі вар тості реалізованої продукції. Отже, метою аудиту витрат на виробництво є складання аудитором висновку про те, чи ...
10. Загальновиробничі витрати;
11. Супутня продукції (вираховується);
12. Інші виробничі витрати;
13. Позавиробничі витрати (витрати на збут), сума статей 1-12 — це виробнича собівартість; сума статей 1 -13 — це повна собівартість.
Статті калькуляцій можуть містити різні економічні елементи з урахуванням їх ролі у виробництві, тому багато з них є комплексними.
Залежно від способу віднесення витрат на собівартість окремих виробів їх поділяють на прямі і непрямі.
Прямими вважаються витрати, які можна безпосередньо віднести на собівартість одиниці продукції. До таких витрат переважно відносяться однорідні витрати.
До непрямих відносяться витрати, які переносяться на собівартість одиниці продукції опосередкованим шляхом, наприклад, пропорційно будь-якому виду прямих витрат.
Залежно від змін обсягу продукції всі витрати поділяються на змінні (умовно-змінні) і постійні (умовно-постійні).
Змінні витрати зростають або знижуються залежно від зростання або зниження обсягу продукції (витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітна плата виробничих працівників).
Такі витрати змінюються майже пропорційно зміні обсягу виробництва.
Постійні витрати не залежать або мало залежать від обсягу продукції, наприклад, орендна плата, заробітна плата адміністративного персоналу тощо.
За характером участі у виробничому процесі розрізняють основні і накладні витрати. Критерії розподілу витрат на основні і накладні полягає в тому, що основні витрати випливають із самого процесу виготовлення продукції і неминучі у будь-яких умовах виробництва — невеликих і значних масштабах.
До основних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату робітників і інженерно-технічних працівників, ремонт і відновлення основних фондів.
Накладні витрати не випливають із самої технології виробництва І не є обов’язкові за всіх умов виробництва. Вони є результатом усуспільнення праці і зв’язані з управлінням, точніше з процесами організації, управління та обслуговування виробництва (орендна плата, освітлення та обігрівання приміщення, заробітна плата управлінського персоналу тощо).
За видами діяльності розрізняють витрати від звичайної діяльності (операційні, фінансові, інвестиційні) і витрати від надзвичайної діяльності — невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (пожежі, землетруси, повені, техногенні аварії тощо).
За доцільністю розрізняють продуктивні витрати (доцільні, виправдані для даного виробництва витрати) і непродуктивні витрати (виникають внаслідок недоліків у технології, організації виробництва і праці).
Аудит витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість. Останній показник залежить від багатьох чинників, на яких повинен зосередити увагу аудитор.
Він є обов’язковим елементом контролю за величиною витрат, достовірністю, повнотою, своєчасністю їх відображення в облікових регістрах та фінансовій звітності підприємства.
В літературі зустрічаються різні погляди авторів на формулювання мети аудиту витрат на виробництво та калькулювання собівартості. Так, Білик М. Д. визначає, що мета аудиту операцій по обліку витрат підприємства в цілому і виробничих витрат, зокрема, полягає в установленні достовірності даних первинних документів щодо накопичення і списання витрат, повноти і своєчасності відображення первинних даних у зведених документах і облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат і його відповідностей прийнятій обліковій політиці, чинному податковому та іншому законодавству, П(С)БО, достовірності відображення витрат в звітності суб’єкта, що господарює. Бутинець Ф.Ф. формулює мету аудиту виробничих витрат як перевірку обгрунтованості формування та правильності обліку витрат виробництва, від яких залежить рівень достовірності кінцевого фінансового результату від реалізації проведеної продукції (куплених товарів).
Організація обліку поточних біологічних активів
... обліку; удосконалити методику обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг агропромислових підприємств. Наукова цінність полягає в тому, що пропонується доповнити визначення біологічних активів; розроблений алгоритм для визнання поточних ...
Відповідно до вимог МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту» метою аудиту виробничих витрат є висловлення незалежної думки аудитора щодо правильності визнання та розподілу витрат виробництва, повноти та своєчасності відображення їх в обліку та звітності.
Основними завданнями аудиту витрат на виробництво є:
- установлення правильності документального оформлення накопичення і списання витрат;
- перевірку правильності ведення обліку фактичних витрат і наступного їхнього включення в собівартість продукції (робіт, послуг) відповідно до прийнятого на підприємстві методом обліку витрат і калькулювання;
- підтвердження правильності закріпленого в наказі про облікову політику та використаного методу розподілу непрямих витрат;
- перевірку правильності й обгрунтованості планування розміру прямих витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг);
- вивчення правильності накопичення, розподілу і списання загальновиробничих витрат;
- вивчення правильності накопичення і списання витрат фінансової інвестиційної і надзвичайної діяльності;
- підтвердження достовірності, законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку витрат на виробництво;
- оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво;
- перевірку повноти, правильності і достовірності відображення інформації про витрати в звітності.
Предметом аудиту операцій по обліку витрат на виробництво продукції є господарські процеси й операції, пов’язані з накопиченням і списанням витрат на виробництво, а також відносини, що виникають при цьому усередині підприємства і за його межами.
Виходячи із завдань, які необхідно досягти аудиторові при дослідженні операцій, формуються об’єкти аудиту:
1) Елементі облікової політики
- первинні документи з обліку витрат;
- список осіб, що мають право підписувати документи;
- об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання;
- склад виробничої собівартості;
- метод обліку витрат і калькулювання;
- склад постійних і змінних загальновиробничих витрат;
- розмір нормальної виробничої потужності;
- порядокі база розподілу загальновиробничих витрат;
- порядок оцінки залишків незавершеного виробництва;
