Фінансова система України

метки: Системи, Країни, Економічного, Формування, Єктів, Забезпечення, Відносин, Фінансового

АНОТАЦІЯ

В даній курсовій роботі наводиться коротка характеристика основних теоретичних засад фінансової системи, її складових ланок та основного механізму її функціонування. Узагальнено теоретичні засади функціонування фінансової системи. Надається аналіз проблем фінансової системи України. Розкривається її роль та вплив у країні і зокрема в господарській структурі. Розглянуто політику та вплив фінансових органів на розвиток підприємництва. Охарактеризовано сучасні тенденції розвитку фінансової системи України. Висвітлено рекомендації щодо покращення стану розвитку фінансової системи сучасної України. Здійснено аналіз державної політики в області фінансів. Розглянуто процес фінансової глобалізації та необхідність реорганізації фінансової системи України на сучасному етапі її розвитку. Запропоновані заходи для вдосконалення теперішнього стану фінансової системи України.

Ключові слова: фінанси, фінансова система, бюджетна система, фінансові органи, підприємництво, дестабілізація, фінансова політика, фінансова глобалізація, реорганізація, стабілізація, інфляція.

ВСТУП

Фінансова система є основою для створення певної фінансової політики держави. Надійна фінансова система є стержнем розвитку та успішного функціонування економіки країни, а також необхідною передумовою її росту і стабільності. Ця система являється основою, яка мобілізує і розподіляє заощадження суспільства, а також полегшує його повсякденні операції. Вона є ефективним знаряддям здійснення державної політики.

За умов переходу до ринкової економіки важливе значення має усвідомлення природи і суті фінансів та фінансової системи. Фінансова система є важливою ознакою незалежності держави, тому дана тема є актуальною на сьогодні, в період трансформаційних процесів.

Об’єктом мого дослідження є фінансова система, її теоретичні засади та практична діяльність. Предметом дослідження виступає стан фінансової системи України, основні проблеми і складнощі її функціонування.

Метою даної курсової роботи є розкриття сутності і структури сучасної фінансової системи України та тенденції її розвитку, основні проблеми, що присутній їй як новоствореній державі, та шляхи подолання даних проблем.

Мета роботи визначає поставлені завдання:

• Характеристика головних теоретичних засад фінансової системи країни;
• Визначення основних ланок фінансової системи;
• Розгляд головної ланки фінансової системи — бюджетної системи на прикладі України;
• Розкрити роль фінансової системи в країні;
• Дослідити основні проблеми розвитку національної фінансової системи;
• Визначити сучасні тенденції розвитку фінансової системи України;
• З’ясувати головний принцип формування фінансової політики держави.

При написанні курсової роботи були використані такі джерела :

Фінансова система. Державний бюджет. Податки — Фінанси ...

... системи достовірного фінансового обліку та державної звітності Фінансова система має бути перебудована таким чином, щоб її складові елементи — державний бюджет, банківська й кредитна системи ... Державний бюджет обслуговує всі фонди, за винятком Пенсійного фонду України. Джерелами централізованих фінансів є: 1) надходження від підприємств, організацій та різних закладів; 2) податки з юридичних та ...

• Конституція України;
• Законодавчі та нормативні акти України;
• Підручники та навчальні посібники;
• Наукові статті;
• Інтернет — ресурси.

фінансовий держава україна

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

1.1 Фінанси як економічна категорія

Фінанси є основою формування і дії економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку. Фінанси відіграють необхідне значення для країни і її розвитку. Основна причина появи терміна «фінанси» — це потреба суб’єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які б у свою чергу забезпечували їх діяльність. Фінанси призначені для того, щоб забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу та використання ВВП в державі.

Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов’язані з обміном, розподілом і перерозподілом в грошовій формі вартості ВВП, а за певних умов і національного багатства.

Фінанси — це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Вони є неминучим атрибутом як організації підприємницької діяльності, так і держави. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного доходу для утворення і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей.

Фінанси — це застосування різних економічних прийомів для досягнення максимального достатку. Рушення фінансів приводить в дію робочу силу і її працю, матеріальні і сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги, забезпечує зростання інтелектуального потенціалу і добробуту суспільства загалом і кожної людини зокрема. Фінанси в економіці подібні до крові в живому організмі — їх функції зводяться до живлення своїх систем. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх складових економічної системи і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні. [7, 31-33]

Фінанси в державі виконують численні важливі функції. Розрізняють розподільчу, регулюючу і контролюючу функції фінансів.

Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл ВВП, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій. Механізм реалізації розподільчої функції фінансів включає декілька етапів: первинний розподіл, перерозподіл та вторинний розподіл. Первинний розподіл полягає в розподілі доданої вартості і формуванні первинних доходів суб’єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. Вторинний розподіл є завершальною стадією реалізації розподільної функції і передбачає використання загальнодержавних фондів на розвиток пріоритетних галузей економіки, соціально-культурні заходи, соціальний захист, оборону, управління тощо.

Облік касового виконання бюджету установами банківської системи ...

... виконання бюджету через облік: доходів, видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створюваних у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання ... передбачених бюджетом чи кошторисом видатків. 2. Касове виконання Державного бюджету установами банку. Касове виконання Державного бюджету , ...

Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ.

Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.

За формами організації фінанси мають три рівні:

• фінанси загальнодержавні;
• фінанси підприємств і їх галузей;
• фінанси населення.

Кожна ланка національної фінансової системи має свої специфічні завдання і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне виробництво.

Фінанси, як й інші економічні категорії, мають свої специфічні ознаки:

• Обмінно-розподільчий характер;

2. Рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

• Фінансові відносини носять грошову форму;
• Формування доходів і здійснення видатків.[7, 52-54]

Так чи інакше, фінанси відіграють важливу суспільну роль, оскільки:

• тісно пов’язані з природою і функціями держави, визначені їх формами і завданнями державного розвитку на конкретному етапі;

2) становлять специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами;

3) нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;

• пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту.

Існування фінансів дає змогу державі формувати фонди грошових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізованій формі.[8 , 1-2]

Але слід пам’ятати, що існуюче уявлення про фінанси як розподільні грошові відносини у зв’язку з формуванням і використанням грошових фондів не відображає всіх реалій, що відбуваються в сфері фінансів на сьогодні. Сутність фінансів проявляє себе в трьох різних формах грошових відносин: обмін, розподіл, формування і використання грошових фондів. Отже, є підстави вважати, що ці форми грошових відносин за певних умов мають одну загальну сутність, яка і є сутністю фінансів. [6, 1-7]

1.2 Механізм функціонування фінансової системи

Фінанси є основою формування і дії економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.

Фінансова система — це фінанси державних та недержавних інститутів матеріальних і нематеріальних благ, продавців, покупців, споживачів із відповідним економічним та правовим статусом, тобто суб’єктів ринкової економіки. Фінансова система є складовою економічної системи, яка визначає форму і зміст основних економічних відносин, котрі виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту.

Банківська система України

... системи, НБУ та комерційні банки, а також проблеми розвитку банківської системи. 1. Банківська система України. 1.1 Формування банківської системи ... відповідної для країн з ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові ... управління до Міністерства фінансів України ”. Цією постановою передбачалося, що Міністерство фінансів буде одержувати дивіденди по ...

Фінансова система за внутрішньою будовою позначає сукупність відносно обособлених взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу та перерозподілу ВВП. За організаційною будовою — це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Система фінансів в Україні тільки з 90-х років почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від її фінансової політики. Характер фінансової системи в той час був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання, відсутність стимулів до високоефективної праці приводили до збитковості підприємств. Фінансова система формувала споживчу психологію виробників, відчужувала від підприємницької ініціативи, від уміння ризикувати під час створення нових виробництв, від потреби цінити кошти, ресурси, розраховувати витрати на виробництво. Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої.

Фінансова система України включає фінансовий ринок, страхові фонди, державні фінанси та фінанси суб’єктів господарювання.(Додаток 3)

Фінансовий ринок — ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів і ринок цінних паперів.

Страхові фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити втрати, що виникли з непередбачених причин. Страхові фонди й резерви — об’єктивне явище в економіці держави, що пов’язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси підприємницьких структур. Вони обслуговують створення ВВП — основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. [7, 87-91]

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Основою державних фінансів є бюджети різних рівнів, тобто виражені в грошових сумах розклади майбутніх прибутків і витрат держави, які складають щорічно.

Механізм функціонування фінансової системи України включає стратегічне та оперативне управління. Стратегічне управління — це загальне управління фінансами, що поєднує дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни. Основними органами стратегічного управління є Президент, Кабінет Міністрів, Верховна Рада з її комітетами і комісіями з відповідних питань. Оперативне управління — управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю і регулювання, складання і виконання фінансових планів. Головними органами оперативного управління є Рахункова палата, Державна Податкова Адміністрація та податкова міліція, місцеві ради народних депутатів та Міністерство фінансів.[1]

1.3
Бюджетна система як основна ланка структури фінансової системи

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави. Структура бюджетної системи визначається Конституцією України.(Додаток 4)

Казначейская система исполнения бюджета

... Министерства финансов Российской Федерации сводной бюджетной росписи федерального бюджета (далее - сводная бюджетная роспись) и лимитов бюджетных обязательств федерального бюджета (далее - лимиты бюджетных обязательств) осуществляет доведение до главных распорядителей объемов бюджетных ассигнований, лимитов бюджетных обязательств на финансовый год . ГУФК ...

Бюджет є головним фінансовим планом створення і використання фонду грошових коштів держави. У державному бюджеті зосереджується значна частина національного доходу країни.

Бюджетна система складається з двох частин:

• прибуткової;
• витратної.

Перша частина забезпечує акумуляцію коштів через систему податків до бюджету, інша — розподіл акумульованих коштів на виробничі, соціальні і державні потреби.

Інструментом формування прибуткової частини бюджету є система податків. Податкова система є основою формування державного бюджету. Саме для того, щоб сформувати державний бюджет держава здійснює політику оподаткування і використання накопичених коштів на різноманітні суспільні потреби.[7, 100-101]

податок на додану вартість (збір).

Порівняно з 2011 роком надходження податку зросли на 8,0 відсотків;

• податок на прибуток підприємств. Порівняно з 2011 роком надходження податку зменшились на 1,3 відсотка;
• акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів. До 2011 року надходження податку зросли на 7,7 відсотка;
• власні надходження бюджетних установ до державного бюджету за 2012 рік на 6,1 відсотка більше за показник 2011 року.[22]

Витратну частину бюджету визначають суспільні і державні потреби. Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління та інші. Загальна сума видатків бюджету України за 2012 рік на 18,1 відсотка більше за відповідний показник 2011 року.[22]

Бюджет є невіддільним від існуючих в країні інститутів, які утворюють певне інституційне середовище, що визначає певні фінансово — економічні відносини, котрі виникають внаслідок діяльності держави й суб’єктів ринкового механізму. Держава, спрямовуючи діяльність на вдосконалення базових інститутів економічного розвитку, тим самим створює умови для формування й реалізації ефективної бюджетної політики. Важливим чинником її є якість інституційного середовища. Інституційна структура бюджетної політики як вагома складова державного регулювання є ефективним інструментом соціально-економічного розвитку країни.

Враховуючи те, що бюджет є одним із основних інструментів державного регулювання економіки, становлення ефективної бюджетної системи є необхідною умовою для досягнення економічного розвитку країни. Механізм формування обсягу та структури доходів і видатків бюджету є важливою складовою бюджетного регулювання задля забезпечення всебічного розвитку суспільства. Метою бюджетної політики є забезпечення відповідного рівня соціально — економічного розвитку суспільства з урахуванням збалансованості державних фінансів, що реалізується через інститути бюджетного регулювання, державного фінансового контролю.[17, 2-8 ]

Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної та видаткової частини державного бюджету враховуючи їх структуру для ефективного розвитку національної економіки. Вагомий внесок у ...

Якщо вести мову про бюджетну систему України, безсумнівно, виявляються ознаки, які прямо чи опосередковано характеризують фінанси чи фінансову систему. На законодавчому рівні бюджетом вважається план формування та використання фінансових ресурсів, у правовому полі — правовим актом, основним фінансовим планом держави чи певної територіальної громади, в економічному сенсі — грошовим фондом. У всякому випадку кожного разу можна провести пряму залежність бюджету від фінансів.

Узагальнюючи викладене вище, можна сказати, що бюджетна система України наслідує чи не всі основні особливості фінансової системи України, а саме:

1) передбачає централізовані фонди фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій,

які здійснюються органами державної влади,;

2) бере участь у перерозподілі сукупного суспільного продукту;

3) відносини, що виникають у сфері бюджетної системи України, регулюються фінансово-правовими нормами.

Бюджетна система України є складовою фінансової системи. Безперечно, ця аксіома у науковому світі вже встановлена. Проте і та, і інша весь час перебувають у безперервному еволюційному розвитку, відіграють помітну роль у розвитку суспільства, здійснюють цілеспрямований вплив на його соціальний, культурний, економічний та моральний розвиток. Зміни, що нині відбуваються у фінансовій системі України, вимагають особливої уваги та чіткого розуміння всіх правових та економічних категорій, які у прямому сенсі є основоположними для функціонування як фінансової системи України в цілому, так і її складової — бюджетної системи України — зокрема.[8, 1-3]

РОЗДІЛ 2

РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

1 Роль фінансової системи у господарській структурі країни

Вплив фінансової системи на розвиток і структуру економіки країни та безпосередньо на господарську структуру неабиякий. Фінансова система є основою для створення певної фінансової політики держави. Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему.[7, 112]

Фінансова система визначає напрямки діяльності держави як всередині країни, так і ззовні. Держава активно впливає на економіку за допомогою фінансових методів: фінансового планування, оперативного управління, фінансового контролю, забезпечення та регулювання. Використовуючи фінансові методи, держава може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, вона сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей.

Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних економічних зон тощо.

Державні фінанси як складова фінансової системи в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об’єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні. За допомогою бюджету створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на прискорення територіального розвитку економіки. Проте найбільше бюджет впливає на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню соціальних витрат і науки. При цьому з бюджету фінансується підготовка кадрів, охорона здоров’я, збереження довкілля тощо.

Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави

... системи – невід’ємна складова процесу розбудови ефективної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна ... фінансової стабільності та збалансованості в країні; забезпечення фінансової цілісності держави; створення стимулів для соціально-економічного розвитку. ... для ефективної підприємницької діяльності та національних ... як інструментів бюджетного фінансування. Ці інструменти є, як ...

Велике значення в фінансовій системі України відіграють централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення. До них належать: Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд конверсії, Державний інноваційний фонд, позабюджетні фонди місцевих рад та інші. Загалом в Україні нині налічується понад 350 різних позабюджетних фондів. Вони справляють значний вплив на розвиток країни. Ці фонди сприяють локалізації негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо.

Фонд конверсії та Державний інноваційний фонд впливають на розвиток економіки завдяки фінансуванню інноваційних проектів, створенню нових виробництв і технологій, форм організації господарської діяльності.

Важливу роль в державі відіграють страхові та резервні фонди. Реформування економіки передбачає виникнення великої кількості господарських суб’єктів, зацікавлених у забезпеченні захисту своєї підприємницької діяльності, майна та доходів від різних негативних наслідків і непередбачених ситуацій. Саме в цей час набуває значного розвитку страхова справа і насамперед ті види страхування, які майже не розвивалися раніше.

Ефективне функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого регулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції або державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

Схожих взаємозумовлених як негативних, так і позитивних варіантів може бути багато. Важливо в цьому разі своєчасно їх спрогнозувати та розробити заходи щодо їх локалізації. Тоді фінансова система відграватиме не лише значну роль в державі, а й ефективно та сприятливо впливатиме на розвиток країни в цілому. [7, 115-121]

2 Аналіз фінансових органів у підвищенні ефективності підприємницької діяльності

Підприємництво є важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки. Особливе значення має мале підприємництво, особливо під час перехідного періоду до ринкової економіки. Воно виявляється у стимулюванні розвитку економічної конкуренції, структурної перебудови економіки, формуванні нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальним підґрунтям економічної реформи і забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку.

На сьогодні Україна має чимало проблем в розвитку малого підприємництва, і тому воно не набуває значного розвитку і не підносить її розвиток. Тому необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва за такими напрямками:

Сучасна банківська сис поняття, розвиток та типи

... банк, що являє собою "банк банків", центральний банк країни, а до другого - система комерційних банків. Процес створення сучасної банківської системи, яка відповідала б умовам ринкової економіки, ... світовий досвід розвитку банківської системи та розглянуто ... Банки підпорядковуються уряду і залежать від його оперативної діяльності. Національний банк України підзвітний парламенту, а комерційні банки ...

• пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва;
• встановлення пільг в оподаткуванні;
• державне гарантування кредитів для суб’єктів малого підприємництва;
• стимулювання підтримки сектору малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових компаній, корпорацій. [22]

Значне місце серед напрямів державної підтримки посідає реструктуризація підприємств. Реструктуризацію підприємства можна визначити як комплекс фінансово-економічних, організаційних і правових заходів, спрямованих на оновлення структури підприємства й управління, фінансів і виробництва, організаційно-правової форми діяльності, що дають змогу вдосконалити фінансово-економічні відносини підприємства для забезпечення ефективного використання його потенціалу та збільшення його ринкової вартості. Реструктуризація — це зміна складу, зв’язків та побудови об’єкта, але не зміна його суті.[11, 1]

Ключовими позиціями в понятті реструктуризація підприємства є оновлення, вдосконалення фінансово-економічних відносин, створення доданої вартості.

Місце реструктуризації підприємств у системі фінансів визначається головними цілями, принципами й заходами фінансового характеру, якими в загальному вигляді є:

• вдосконалення внутрішньо господарських фінансових відносин та децентралізація фінансової відповідальності;
• переорієнтація систем мотивації й оцінки ефективності діяльності на вартісні оціночні показники;
• створення стратегічних передумов для залучення капіталу на зовнішніх ринках;
• підвищення рівня концентрації капіталу бізнес-структур;
• забезпечення формування доданої вартості за результатами реструктуризації;
• вдосконалення фінансових відносин між підприємством і власниками, кредиторами, конкурентами, державою;
• формування фінансово-економічного резерву для недопущення ворожого поглинання. [12, 9]

Від імені держави фінансовий вплив на підприємства здійснюють різні фінансові органи. Систему фінансових органів очолює Міністерство фінансів. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, розробку та реалізацію фінансової політики. На Міністерство фінансів покладені контроль, ревізія, перевірка фінансово-господарської діяльності всіх державних організацій, установ і підприємств.

До числа органів, що здійснюють управління окремими ланками фінансової системи, належать також Державна казначейська служба, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету, забезпечення ефективного управління коштами бюджету, підвищення ефективності фінансування видатків в межах наявних в бюджеті ресурсів. Органи Державного казначейства мають право проводити перевірки фінансово-бухгалтерських документів; припиняти фінансування з бюджету підприємств, установ і організацій; безумовно вилучати раніше надані в порядку фінансування кошти бюджету, та інші.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. Особливе місце серед завдань і функцій Державної податкової служби посідає валютне регулювання та валютний контроль, а саме контроль за розрахунками в межах торгового обігу, наданням звітності про валютні операції, декларуванням валютних цінностей та іншого майна, операціями з валютними цінностями, що потребують отримання ліцензій НБУ. Податкові органи мають право застосовувати щодо порушників фінансові санкції. З метою контролю за валютними операціями, органи державної податкової служби можуть здійснювати планові та позапланові перевірки, які проводяться щодо юридичних осіб, їх філій, відділень, та інших підрозділів; фізичних осіб, що мають статус суб’єктів підприємницької діяльності.[5, 2-4]

Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення

... коштів; валютна безпека - це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а ...

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. Вона проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора. В 2009 році було затверджено Стратегію розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року, якою визначено конкретні кроки Служби з розвитку основних напрямів її діяльності в умовах реформування системи державного внутрішнього контролю. Стратегією окреслено основні цілі розвитку напрямів її діяльності:

1) основною ціллю розвитку інспектування є забезпечення виявлення й документування порушень з ознаками шахрайства;

2) основна ціль розвитку централізованого внутрішнього аудиту — підвищення його дієвості як інструменту оцінки законного й раціонального використання державних ресурсів;

3) основною ціллю розвитку гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту є забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в органах державного й комунального секторів економіки.[9, 2-9]

Дані органи покликані виявляти відхилення від установлених норм, оцінювати їх вплив на господарську діяльність, визначити причини їх появи. Вони здійснюють державний фінансовий контроль, який покликаний мінімізувати або зменшити негативні наслідки зловживань, пов’язаних із фінансами. В цій сфері спостерігається недостатньо продумане копіювання західного досвіду, зокрема використання в системі державного управління фінансами ринкових методів, що призводить до звуження сфери фінансового контролю. Відбулася децентралізація економіки, яка призвела до погіршення державного контролю. Зарубіжною практикою доведено, що децентралізація дає позитивний результат тоді, коли вона супроводжується посиленням контролю.

Слабкою стороною діяльності контролюючих органів є відсутність чіткої методологічної бази здійснення перевірок. На практиці найчастіше застосовується ревізія, хоча попередній контроль виконує важливішу профілактичну функцію, проте він не має широкого застосування. Головною проблемою органів фінансового контролю є те, що вони фіксують допущені порушення, тоді як їх потрібно передбачати і попереджати.[15, 2-7]

Отже, ми бачимо, що кожен орган фінансової системи України здійснює свій вплив на розвиток і підтримку підприємницької діяльності. Фінансові органи можуть надавати різноманітні пільги підприємствам, приймати рішення на користь їх фінансування, вони здійснюють контроль, ревізію, перевірку їх фінансово-господарської діяльності та інш.

Важливою умовою досягнення довгострокової мети щодо забезпечення стійкого розвитку підприєиництва є політика стимулювання інвестиційної активності з метою підвищення конкурентоздатності країни. Надійним інститутом активної державної інвестиційної політики може стати інвестиційний фонд України.[4, 3-7]

Аналітично-пошукове завдання.

Для підтримки розвитку підприємницької діяльності, підприємства проводять сприятливу політику для залучення інвестицій. За результатами 2012 року підприємствами та організаціями усіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 263,7 млрд. гривень капітальних інвестицій, що становить 108,3 відсотка до відповідного періоду 2011 року.

Лідером серед залучених інвестицій стали будівництво, транспорт та зв’язок і добувна промисловість з сільським господарством. Найменше інвестицій залучили фінансова діяльність, охорона здоров’я та сфера готелів та ресторанів.

Мінекономрозвитку відзначає, що в порівнянні з 2011 роком обсяг інвестицій в промисловість зріс на 7%, що насамперед обумовлено збільшенням на 29,2% інвестицій у розвиток добувної промисловості та на 5,5% у підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.

Основним джерелом фінансування інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій. Ними у 2012 році освоєно 59,2% капіталовкладень. При цьому частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становить 16,1%.

Рис. 2.1 Кількість освоєних інвестицій за 2012 р.

В Україні має місце державна підтримка підприємств. Державна підтримка підприємств — будь-які державні заходи фінансового сприяння економічній діяльності суб’єктів господарювання, що створюють для останніх переваги та мають грошову оцінку. Основними отримувачами державної допомоги залишаються вугільна промисловість, енергетика та торгівля лікарськими засобами. Підходи щодо надання допомоги дозволяли підприємствам цих галузей лише утримуватися ”на плаву”, однак не створювали стимулів для ефективного розвитку.

Особливістю державної підтримки окремих підприємств та видів економічної діяльності в Україні є те, що до умов її надання не належить вимога щодо відновлення подальшої діяльності підприємств без допомоги держави. Мета державної підтримки підприємств має полягати в тому, щоб у середньостроковій перспективі зменшити їх залежність від державної допомоги. [14, 4-10]

3 Основні проблеми розвитку фінансової системи держави

З настанням незалежності України виникла значна кількість нагальних проблем. Усі проблеми новоствореної держави пов’язані з радянською централізованою соціалістичною економікою, яка існувала на території країни багато років і наклала значний відбиток на її стан. Становлення фінансової системи України відбувалося одночасно із становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор економіки придбав завершений образ, основні його елементи так чи інакше сформувалися і функціонують.

Фінансова система України за останні роки зазнала істотних змін, але багато з них не дістали відповідного відображення у законодавстві. В цьому полягає головна проблема фінансової системи України. Україна потребує чіткої правової та адміністративної основи управління фінансовою сферою. Це означає, що всі функції та механізми такого управління повинні у повному обсязі регламентуватися законами та відповідними нормативними актами. Зрозуміло, що державні кошти слід виділяти та витрачати лише за наявності відповідних на це правових повноважень.

В Україні має місце фінансова дестабілізація. Увесь досвід організації й управління фінансами в умовах соціалістичної централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь постало невміння прогнозувати фінансові показники та ефективно використовувати власні фінансові ресурси. Нині підприємницькі структури володіють 25-30 відсотками всіх фінансових ресурсів держави. Ці значні кошти за відсутності досвіду та вміння з боку управлінського персоналу ефективно їх використовувати стають фактором фінансової дестабілізації в державі. Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов’язань.

Важливою проблемою розвитку фінансової системи є неефективне функціонування бюджетної системи. Створення ефективної бюджетної системи є мало не головною метою політики України. Вона повинна охопити проблеми власне бюджетного процесу, структури надходжень і витрат, бюджетного дефіциту і способів його фінансування. Хоча за останні роки і мали місце певні позитивні зрушення, бюджетний процес все ще характеризується непрозорістю, значним паралелізмом і відсутністю чіткого розділення повноважень і обов’язків між законодавчими і виконавчими органами. [20]

Потребує удосконалення дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабільності. Дохідна частина бюджету повинна забезпечити обов’язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін у підходах щодо надання пільг деяким платникам.

Складне становище у страхуванні є однією з нагальних для вирішення проблем. Тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та перетворення в надійний інструмент ринкових відносин. Нині потрібна науково обґрунтована концепція розвитку страхової справи.

Отже, можемо зробити висновок, що дані проблеми розвитку фінансової системи України неможливо усунути без певної структурної політики держави, здійснюваної навіть прямими адміністративними заходами, зокрема, скороченням військового виробництва і витрат, а також раціоналізацією виробничих капіталовкладень, рясним фінансуванням за рахунок акціонерних і приватних капіталів, широким залученням іноземних інвестицій і скороченням бюджетного фінансування. Необхідно зламати монополістичну структуру економіки. Все це важливо доповнювати заходами, які усунуть дефіцит державного бюджету, стабілізують співвідношення валют, а також створенням умов для здорової конкуренції. Існує потреба в послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, децентралізації фінансування основних завдань держави. У такому разі проблеми будуть подолані.[22]

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1 Формування державної політики в області фінансів

В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну полiтику України в області фінансів в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи. Багато років наша держава перебувала у складі Радянського Союзу, і це справило великий негативний вплив на сучасне становище України взагалі, і на фінансову систему зокрема. Сучасні трактування сутності фінансів, як правило, є інтерпретаціями найпоширеніших дефініцій радянських часів, що характеризували сутність радянських фінансів. Всі суперечності радянської теорії залишаються актуальними й до сьогодні. [6, 1-7]

Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90-х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України.

До найважливіших завдань на сьогодні у сфері політики в області фінансів належать [10, 2-5]:

• забезпечення збалансованості бюджетів;
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту;
• посилення контрольної роботи за витрачанням бюджетних коштів;
• використання в процесі бюджетного планування соціальних стандартів та нормативів;
• скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;
• зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування;
• вдосконалення міжбюджетних відносин;
• вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері.

Полiтика в області фінансів має надзвичайно велике значення в життi суспiльства. В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.

Фінансова стратегія — це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу [3, 2-8]. Прикладом стратегiчних завдань є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему. [7, 120]

Державна політика в області фінансів справляється задля мобілізації грошових коштів. Розподіл коштів є також одним з важливих напрямів фінансової діяльності держави. Саме під час розподілу коштів чіткіше простежуються пріоритети державної політики та її співвідношення із функціями держави.

Важливим поняттям в визначенні політики держави в області фінансів є поняття стійкості фінансової системи. Узагальнююче розуміння стійкості — це здатність системи зберігати деякі властивості та характеристики незмінними. Однак, важко характеризувати її окремим параметром.

Стійкість фінансової системи — це такий стан динамічної фінансової системи, за якого вплив будь-яких шоків на фінансову систему не заважає їй забезпечувати ефективний перерозподіл фінансових ресурсів в економіці, функціонування платіжної системи.[13, 5]

За допомогою фінансів і політики в області фінансів, стратегія і тактика якої змінюється в залежності від характеру і напряму правлячої економічної доктрини, здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини і процес розширеного відтворення.

Така політика має ціль у досягненні прогресивного соціально-економічного розвитку і фінансової стабільності, балансу доходів і видатків.

Фінансова політика впливає на узгодженість соціально-економічних інтересів сучасного суспільства, і роль фінансової політики з розвитком міжнародного фінансового ринку зростає. Складання ефективної фінансової політики — це процес, який постійно продовжується, що враховує історичні особливості розвитку держави. [10, 2-5]

2 Процес фінансової глобалізації

Основною тенденцією системних трансформацій сучасності визнано глобалізацію як об’єктивний і всеосяжний процес та найважливішу характеристику розвитку суспільно-економічних відносин. Глобалізація як феномен характеризує якісно нову фазу інтернаціоналізації економічного життя.

Найважливішою сферою прояву глобалізаційних процесів стала фінансова глобалізація, під якою розуміють вільний та ефективний рух капіталів між країнами і регіонами, функціонування глобального фінансового ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій транснаціональних корпорацій (ТНК) та транснаціональних банків. На сучасному етапі розвитку світової економіки міжнародні фінанси перетворилися в основну рушійну силу глобалізації.[16, 1]

Україна вже долучилася до всеохоплюючих глобалізаційних процесів. Свідченням прискорення фінансової глобалізації є висока динаміка та стрімке зростання обсягів валютних і євровалютних ринків, банківських депозитів в іноземній валюті, залучених на міжнародному фінансовому ринку активів, сукупних ресурсів інституційних інвесторів. [16, 4]

Основним двигуном глобалізації є учасники ринку. Це — банки, фінансові інститути, біржі, уряди, центральні банки, ЗМІ, позичальники, інвестори і виробники інформаційних технологій. Банківські установи як основні суб’єкти фінансового ринку відкривають філії та представництва як у провідних фінансових центрах для виконання функцій запозичення, кредитування, інвестування, так і в країнах, що розвиваються.

Усі учасники ринку взаємодіють між собою, впливаючи як один на одного, так і на формування й майбутній розвиток найважливіших чинників фінансової глобалізації. До таких чинників належать: інституційні та міжнародні потоки капіталів, сучасні теорії управління портфелями активів, професіоналізм учасників, фінансові інновації, лібералізація та дерегулювання ринків, конкуренція, пошук нових вигідніших можливостей приросту капіталу, вільний рух капіталу, конкуренція за доступ до капіталу, інформаційні технології, стандартизація фінансових продуктів, обсяги заощаджень. [16, 6]

Отже, фінансова глобалізація — це процес об’єднання в єдину світову систему всієї сукупності міжнародних фінансових відносин та національних фінансових ринків з подальшим їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. Фінансова глобалізація означає об’єднання фінансових ресурсів країн з різним рівнем економічного розвитку та стійкості фінансових систем, її причинами є об’єктивні процеси суспільного розвитку.

Фінансова глобалізація має позитивні й негативні прояви та наслідки. Характерні позитивні наслідки фінансової глобалізації:

• висока мобільність капіталу;
• зниження рівня дефіциту фінансових ресурсів у країнах світу;
• посилення конкуренції на національних фінансових ринках;
• багатофункціональність фінансового ринку;
• високі світові стандарти, професіоналізм в управлінні фінансовими потоками;
• комп’ютеризація та інформатизація.

Проте, поряд із позитивними наслідками, фінансова глобалізація супроводжується й певними негативними явищами, такими як висока мобільність капіталу; зростання нестабільності національних фінансових ринків; залежність реального сектору світової економіки від монетарної складової; обмеження доступу окремих учасників на світовий фінансовий ринок. Як наслідок, блага фінансової глобалізації, отримані в результаті зниження і ліквідації бар’єрів між національними фінансовими ринками, розподіляються нерівномірно. Найбільші вигоди отримують розвинені країни, і зокрема США, чиє лідерство в процесах фінансової глобалізації, у розробленні її стандартів і механізмів поза сумнівом. [13, 8-10]

На сучасному етапі негативні наслідки глобалізації найгострішими виявилися для банківської системи, економіки й соціальної сфери майже в усіх країнах світу. Банківські кризи нерозривно пов’язані з поглибленням процесів глобалізації та зростанням загальної не стабільності ринків. Сьогодні спостерігається слабка керованість глобальної фінансової системи внаслідок падіння довіри до рейтингових агентств, зростання обсягів спекулятивного капіталу тощо. [3, 8]

3 Реорганізація фінансової системи України як фактор стабілізації фінансової системи

В умовах трансформаційної економіки, Україна потребує значної реорганізації фінансової системи задля досягнення стабілізації. Центральною проблемою сьогодення і майбутнього фінансової стабілізації в Україні залишається інфляція. Незважаючи на постійні заяви про важливість боротьби з інфляцією, не можна сказати, що на практиці це завдання для уряду є одним з пріоритетних.

Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції вимушують уряди різних країн проводити політику, направлену на зміцнення національної валюти. Цінова стабільність у будь-якій економіці є ключовою. Нестабільність цін в економіці країни спричиняє чимало негативних ефектів, а також (і це головне) — підвищує невизначеність у процесі прийняття рішень для всіх суб’єктів економічної діяльності. Ось лише деякі можливі негативні наслідки слабкості грошової одиниці та пов’язаної із цим цінової нестабільності й інфляції:

• спотворення цінових сигналів і неефективність розміщення інвестицій;
• зростання нестабільності як цін, так і самої інфляції. Наслідок нестабільності інфляції — невизначеність для всіх учасників ринку. Тобто їм важко зорієнтуватися, що саме є причиною зміни базових цін — інфляція чи зміна загальних попиту та пропозиції;
• збільшення перетікання ресурсів із виробничої до сфери фінансових послуг;
• неврівноваженість цін на кредитні ресурси;
• спотворення бухгалтерського обліку, фінансових контрактів, податкової системи та реальної ціни запасів в економіці;
• втрата цінової конкурентоспроможності економіки;
• втрата грошима функції міри вартості;
• зростання загальної економічної, соціальної та політичної нестабільності.

Таким чином, необхідно досягнути цінової стабільності як основного завдання Центрального банку для забезпечення сталого економічного зростання. Під ціновою стабільністю розуміється не нульовий рівень цін, а їх постійне незначне зростання, тобто, дотримання низької і стабільної інфляції.

Головними кроками, що вже здійснені в Україні на шляху до цінової стабільності, є такі.

Внесення змін до Закону України «Про Національний банк України», яким цінова стабільність визначена як головна ціль монетарної політики;

• Посилена ефективність системи комунікацій між Національним банком України та економічними агентами.[2, 3-7]

Але складність ситуації полягає в тому, що антиінфляційну політику в Україні зараз не можна звести до тільки непрямих економічних важелів. Річ у тому, що в Україні, разом із загальними закономірностями, найважливішою причиною інфляції можна вважати унікальну диспропорцію в економіці, що виникла як наслідок командно-адміністративної системи. Радянській економіці були властиві тривалий розвиток в режимі військового часу, і, як наслідок, надмірна частка військових витрат у ВНП, високий ступінь монополізації виробництва, розподілу і грошово-кредитної системи і інші особливості. Такі тенденції присутні зараз і в Україні.

Крім того, фінансова система потребує значного вдосконалення. Основними напрямами є:

1. Вдосконалення фінансового законодавства і права;

2. Подолання таких форм фінансової кризи, як:

• некерована державна заборгованість країни;
• банкрутство;
• подолання прихованого дефіциту місцевих бюджетів;
• подолання кризи неплатежів.

3. Створення на якісно новій основі організаційно-економічного механізму управління фінансами;

4. Розробка і затвердження стійкого податкового і бюджетного кодексу;

• Підвищення ефективності всього фінансового механізму;
• Налагодження механізму взаємин підприємств, установ і організацій з бюджетною системою, позабюджетними фондами, банківською системою і т.д.;
• Децентралізація бюджетної системи;
• Створення цивілізованого механізму фінансової підтримки підприємницької діяльності;

Отже, Україні необхідно вжити наступним заходам:

• підвищити ефективність діяльності банків шляхом їх укрупнення;
• привести законодавчі норми України у відповідність з міжнародними нормами і вимогами Європейського Союзу;
• відмовитися від використання не грошових форм розрахунків, ввести жорстку фіскальну дисципліну.[20]

ВИСНОВКИ

Фінансова система — це сукупність фінансових відносин, пов’язаних з товарообміном. Фінансова система є складовою економічної системи, яка визначає форму і зміст основних економічних відносин, котрі виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту. Основними її складовими є державні фінанси, фінансовий ринок, фінанси суб’єктів господарювання та страхові фонди. Основною її ланкою є бюджетна система.

Особливість розвитку фінансової системи України полягає в тому, що довгий час вона була складовою фінансової системи Радянського Союзу, і разом з здобуттям незалежності здобула і всі негативні наслідки такого союзу. Фінансова система України досить молода і не має достатнього досвіду. Зараз вона існує на підвалинах радянської системи і функціонує за її принципами.

Основні проблеми полягають в відсутності законодавчого закріплення змін в фінансовій системі. Необхідні чіткі правові та адміністративні основи управління. В Україні також має місце фінансова дестабілізація.

Головною задачею держави є побудова принципово нової фінансової системи без використання негативних тенденцій колишнього СРСР.

В умовах трансформаційної економіки, Україна потребує значної реорганізації фінансової системи задля досягнення стабілізації. Центральною проблемою сьогодення і майбутнього фінансової стабілізації в Україні залишається інфляція.

Основною тенденцією системних трансформацій сучасності визнано глобалізацію. Найбільший вияв глобалізаційних процесів зазнала фінансова глобалізація. Україна вже долучилася до всеохоплюючих глобалізаційних процесів. Свідченням цього є висока динаміка та стрімке зростання обсягів валютних і євровалютних ринків, банківських депозитів в іноземній валюті, залучених на міжнародному фінансовому ринку активів, сукупних ресурсів інституційних інвесторів.

Задля ефективного функціонування, фінансова система України потребує вдосконалення, яке повинно здійснюватись в напрямках вдосконалення фінансового законодавства і права, створення на якісно новій основі організаційно-економічного механізму управління фінансами, посилення ролі фінансів в країні.

Фінансова система України значною мірою визначається станом кризи. Тому задля подолання кризового стану потрібно провести комплекс реформ, спрямованих на стабілізацію фінансової системи. Але лише при комплексному підході до рішення проблеми можна досягти позитивних результатів.

Отже, фінансова система є життєво важливою в економіці та суспільстві і є запорукою нормальної життєдіяльності країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бюджетний кодекс України / Укл. Л. Маргорська. — Х : Фактор, 2002. — 184 с.

• Аржевітін С.М. Чому Україні потрібен перехід до нового монетарного режиму? / С.М. Аржевітін. — Х. : Фінанси, облік та аудит , 2010. №16. — 10 с.
• Бондар І.Р.

Наслідки фінансової глобалізації для України / І.Р. Бондар. — Х. : Фінанси України , 2009. №8. — 8 с.

• Бутенко О.І. Фінансова система України:стан та перспективи розвитку / О.І. Бутенко. — Черкаси : Економічний простір, 2008. №17. — 9 с.
• Гарбінська А.В.

Державна податкова служба як орган валютного контролю / А.В. Гарбінська. — К. : Фінансове право, 2010. №3. — 4 с.

• Захарченков С.П. Обгрунтування концепції дослідження сутності фінансів / С.П. Захарченков. — Х. : Фінанси України, 2009. №4. — 7 с.
• Опарін В.М.

Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник / В.М. Опарін. — К.: КНЕУ, 2000. — 164 с.

• Перощук З.І. Бюджетна система України як складова фінансової системи держави / З.І. Перощук. — К. : Фінансове право, 2011. №2. — 3 с.
• Стефанюк І.Б.

Нова парадигма розвитку державної Контрольно — ревізійної служби / І.Б. Стефанюк. — Х. : Фінанси України , 2009. №9. — 9 с.

• Трофимова Л.В. Наука финансового права и финансовая политика Украины / Л.В. Трофимова. — К. : Фінансове право, 2012. №1. — 6 с.
• Фітас Н.Ю.

Реструктуризація як один із інструментів виходу з кризи / Н.Ю. Фітас. — 2012.

• Волощанюк Н.В. Фінансові домінанти реструктуризації підприємств / Н.В. Волощанюк, О.О. Терещенко. — Х. : Фінанси України , 2009. №4. — 9 с.
• Лисенко Р.С., Попов Д.С.

Оцінка стійкості фінансової системи в державному управлінні. Теоретичний аспект стійкості фінансової системи / Р.С. Лисенко, Д.С. Попов // Центр наукових досліджень НБУ. №7. — К : 2005. — 11 с.

• Луніна І.Н. Державна підтримка підмриємств в Україні / І.Н. Луніна, О.А. Булана. — Тернопіль. : ТНЕУ, 2012. — 11 с.
• Плескач В.Л.

Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки / В.Л. Плескач, К.С. Жадько. — Х. : Фінанси України, 2009. №6. — 8 с.

• Примостка Л.О. Фінансова глобалізація : сутність, форми прояву, наслідки / Л.О. Примостка, О.О. Чуб. — К. : Фінанси, облік та аудит , 2011. №8. — 12 с.
• Чугунов І.Я.

Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства / І.Я. Чугунов, Л.В. Лисяк. — Х. : Фінанси України, 2009. №11. — 9 с.

• Політична економія : навч. посібник /[Горбенко Н.Є., Дмитренко М.Й., Кочума І.Ю.];

• К. : УБС НБУ, 2009. — 408с.

-Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи: Інформаційно-аналітичні матеріали / За редакцією В.І. Міщенко, О.І. Кірєєва, М.М. Шаповалової — [7 випуск]. — К. : Центр наукових досліджень НБУ, 2005. — 97 с.

20.Вісник НБУ / науково — практичний журнал. — 2012. — №10. — Режим доступу до журн.: www.visnyk.gov.ua <#»662283.files/image002.gif»>

Додаток 2

Основні видатки бюджету

Додаток 3

Структура фінансової системи України

Додаток 4.

Структура бюджетної системи України

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Бюджет — це виражений в грошовій сумі розклад майбутніх прибутків і витрат держави, який складають щорічно.

Бюджет — це головний фінансовий план створення і використання фонду грошових коштів держави.

Бюджетна система — головна ланка фінансової системи, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів.

Валютний контроль — контроль за розрахунками в межах торгового обігу, наданням звітності про валютні операції, декларуванням валютних цінностей та іншого майна, операціями з валютними цінностями, що потребують отримання ліцензій НБУ.

Глобалізація — феномен, що характеризує якісно нову фазу інтернаціоналізації економічного життя.

Дефіцит бюджету — це співвідношення між доходами і видатками бюджету з переважанням видатків.

Децентралізований фонд — це фонд, повноваженнями по створенню, розподілу(перерозподілу) і використання якого наділені державні й комунальні підприємства, установи, організації, їх об’єднання, який утворений за рахунок їх прибутку, створений на рівні цих суб’єктів і спрямований на здійснення завдань і функцій, що стоять перед зазначеними суб’єктами.

Інвестиції — це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інфляція — це багатопланове соціальне економічне явище, яке характеризує співвідношення між кількістю паперових грошей, обсягом вироблених товарів та послуг і темпами зростання рівня цін.

Реструктуризація — це зміна складу, зв’язків та побудови об’єкта, але не зміна його суті.

Реструктуризація підприємства — комплекс фінансово-економічних, організаційних і правових заходів, спрямованих на оновлення структури підприємства й управління, фінансів і виробництва, організаційно-правової форми діяльності, що дають змогу вдосконалити фінансово-економічні відносини підприємства для забезпечення ефективного використання його потенціалу та збільшення його ринкової вартості.

Ринкова трансформація — це процес переходу до ринкової економіки.

Стійкість фінансової системи — це такий стан динамічної фінансової системи, за якого вплив будь-яких шоків на фінансову систему не заважає їй забезпечувати ефективний перерозподіл фінансових ресурсів в економіці, функціонування платіжної системи.

Фінанси — це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів.

Фінанси — це застосування різних економічних прийомів для досягнення максимального достатку.

Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов’язані з обміном, розподілом і перерозподілом в грошовій формі вартості ВВП, а за певних умов і національного багатства.

Фінансова глобалізація — вільний та ефективний рух капіталів між країнами і регіонами, функціонування глобального фінансового ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій транснаціональних корпорацій (ТНК) та транснаціональних банків.

Фінансова дестабілізація — це баланс ризиків у фінансовій системі, при якому вона перестає здійснювати свої функції; неврівноважений стан фінансової системи.

Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему.

Фінансові ресурси — це фонди грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні держави, господарюючих суб’єктів і населення, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу для забезпечення розширеного відтворювання та задоволення загальнодержавних потреб.

Фінансова система — це фінанси державних та недержавних інститутів матеріальних і нематеріальних благ, продавців, покупців, споживачів із відповідним економічним та правовим статусом, тобто суб’єктів ринкової економіки. Фінансова система є складовою економічної системи, яка визначає форму і зміст основних економічних відносин, котрі виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту.

Фінансовий ринок — ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно.

Фінансування — це отримання суб’єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності.

Централізований фонд — це фонд, формування, розподіл(перерозподіл) і використання коштів якого здійснюється виключно державою в особі уповноважених державних органів чи органів місцевого самоврядування, доходна частина якого у примусовому порядку забезпечується державою через систему податків, зборів та інших обов’язкових платежів, який діє на всій території країни, спрямований на задоволення загальнодержавних потреб або потреб органів місцевого самоврядування.