Державний бюджет його структура та шляхи збалансування

метки: Податка, Бюджет, Доходить, Державний, Бутить, Коштів, Діяльність, Державних

Волинського інституту ім. В. Липинського МАУП

ІН7-09-04-Б1Ф(4.0д)

Щурко Юрій Миколайович

Кінах Н. В.

м. Луцьк

2005 р.

ЗМІСТ

Вступ .……………………………………………………………………………… 3

1. Методологічні основи формування бюджету ………………………………………. 4

1.1. Сутність і роль бюджету ………………………………………………………….. 4

1.2. Методи, принципи і джерела формування бюджету ……………………… 8

1.3. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування …………. 12

2. Особливості формування бюджету України …………………………………………… 17

2.1 Склад і структура доходів бюджету України ………………………………… 17

2.2 Склад і структура видатків українського бюджету ……………………….. 21

3. Шляхи збалансування державного бюджету ………………………………………….. 24

3.1. Стан бюджету ………………….………………………………………………….. 24

3.2. Характеристика бюджетного дефіциту ………………………………………….. 26

3.3. Джерела покриття дефіциту бюджету …………………………………………… 30

Висновки ……………………………………………………………….………….. 34

Додатки ……………………………………………………………………………. 36

Список використаної літератури ………………………………………………… 39

Тема державного бюджету завжди була актуальною, такою вона залишається і зараз, адже від цього, здавалося б, на перший погляд, звичайного документу насправді багато що залежить. Візьмемо для прикладу стан бюджету, а точніше його дефіцит, якщо він великий ( більше 3% ), то з’являється інфляція, яка призводить до знецінення грошей по всій країні та втрати заощаджень. Або інший приклад: у бюджеті змінено розміри допомоги при народженні дитини, чи допомоги по безробіттю, чи мінімальну заробітну плату, від цього відповідно змінився фінансовий стан людей у цих категоріях, а якщо змінити відсоток централізації до бюджету? І таких прикладів можна навести безліч.

Державний бюджет як основний фінансовий план держави

... сутності державного бюджету України як основного фінансового плану держави, його призначення і ролі в бюджетній системі України. Об’єктом дослідження виступає державний бюджет України. Предметом курсової роботи є дослідження процесу формування та використання ...

Отже, можна зробити висновок, що державний бюджет безпоседньо впливає на кожного громадянина і від нього залежить будуть люди жити добре, чи не дуже( у фінансовому плані ).

Мета цієї курсової роботи розкрити структуру державного бюджету, тобто показати його дохідну і видаткову частини, а також запропонувати методи збалансування і оптимізації цих частин та шляхи досягнення стану бездефіцитності.

Суб’єктом дослідження у цій курсовій є – сам державний бюджет, а об’єктом дослідження виступає – його структура та дефіцит державного бюджету.

Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків.

В 1-му розділі розкривається суть бюджету та теоретичні основи його складання, у 2-му – більш детальніше розглядається як, на практиці, формуються доходи і видатки бюджету України. 3-ій розділ присвячений проблемі бюджетного дефіциту та реальним шляхам виходу з неї.

Розділ 1. Методологічні основи формування державного бюджету.

1.1. Сутність і роль бюджету.

як економічна категорія

, бюджет держави являє собою

Як система розподільних відносин, що характеризують рух вартості від одного суб’єкта до іншого, бюджет держави виражає певні фінансові протиріччя у суспільстві. Кожний суб’єкт хоче віддати до бюджету якомога менше, а отримати — якнайбільше. Це об’єктивне явище, притаманне і фінансам у цілому. Адже об’єкт фінансових відносин один — ВВП, а суб’єктів — троє: юридичні та фізичні особи і держава. Ці протиріччя обов’язково мають бути збалансованими, інакше підривається економічна ба­за і порушується соціальний спокій у суспільстві. Тобто необхід­но досягти оптимальних пропорцій розподілу ВВП через бюджет. Проблема полягає в тому, що науково встановлених пропорцій не існує. Ніхто у світі ще математично не обґрунтував критерії оптимальності, не довів, якими ж мають бути пропорції.

Для бюджету зростання ВВП має дуже важливе значення. По-перше, при цьому за стабільних пропорцій розподілу зростають доходи держави, як і решти суб’єктів фінансових відносин. По-друге, і це головне, стабільне зростання ВВП створює пере­думови для зменшення частки держави. Розглядаючи цю залеж­ність, слід спинитися на факторах, які визначають рівень бюджет­ної централізації ВВП. Основним із них є обсяг і характер вико­нання державою її функцій.

У цілому бюджет держави як економічна категорія є дуже складним явищем, яке відіграє важливу роль у суспільстві. Він урівноважує фінансові інтереси суб’єктів розподільних відносин, забезпечує збалансований розвиток країни. Через бюджет фінан­суються основні державні видатки. Велика роль бюджету виявля­ється й у ставленні до нього. В усіх країнах світу бюджетні від­носини регулюються в законодавчому порядку, що дає підстави розглядати бюджет і як правову категорію.

Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

... забезпечення доходами бюджету і здійснення ним видатків. Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закони України Про Державний бюджет України на 2008-2012 рр. ; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та ...

як фінансового плану

кодекс України». Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентує бюджетний про­цес та міжбюджетні відносини[3;5]. Другий — ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно форму­вання доходів основним є Закон України «Про систему оподатку­вання» і закони, які регламентують стягнення окремих податків: «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про податок на прибуток підприємств» та ін. Податкове законодавст­во може бути систематизоване й у єдиному документі — подат­ковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до за­твердження в Україні. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансу­вання, наприклад Закон України «Про освіту». І нарешті, третій рівень — це щорічне прийняття закону про Державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бю­джету як основного фінансового плану.

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади й управ­ління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазна­чено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зве­дений бюджет використовується як аналітико-статистичне уза­гальнення планових і фактичних показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізуються і пе­рерозподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в еконо­мічній системі.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні по­треби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і пе­рерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бю­джет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінан­совими планами регіональних органів представницької та вико­навчої влади і відображають їх фінансову діяльність.

В Україні бюджет як фінансовий план певною мірою відрізня­ється від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу Державного бюджету при затвердженні зараховувалися також фонди цільового призначення. Так, у різні роки до Державного бюджету входили Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту на­селення, Державний інноваційний фонд, Державний фонд охоро­ни навколишнього природного середовища, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд розвитку паливно-енерге­тичного комплексу, Фонд соціального захисту інвалідів та Дер­жавний дорожній фонд. До 1997 р. до Державного бюджету вхо­див Пенсійний фонд. Частка цільових фондів у 1997 р. становила 21 % загального обсягу доходів і 16 % видатків зведеного бю­джету України та близько третини Державного бюджету. Зазначений підхід не є правомірним, хоча і має свої причини: у такий спосіб установлюється законодавче регулювання форму­вання і використання вказаних фондів. У зв’язку з цим посилює­ться контроль за цільовим і раціональним використанням коштів. Однак зарахування цільових фондів до бюджету змінює структу­ру його доходів і видатків і не дає можливості точно проаналізу­вати фінансову політику держави[2;25].

Державний бюджет України і бюджетне право

... тобто надходженням або витрачанням певних грошових коштів. Державний бюджет – встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і ...

бюджетна класифікація,

За суспільним призначенням видатки об’єднуються в такі групи:

• соціальний захист населення і соціальне забезпечення;
• фінансування соціальної сфери;
• фінансування фундаментальних досліджень;
• економічна діяльність держави;
• національна оборона;
• державне управління та зовнішньополітична діяльність;
• обслуговування державного боргу;
• інші видатки.

Доходи бюджету за методами їх мобілізації поділяються на дві основні групи:

• податкові надходження;
• неподаткові доходи.

Склад і структура видатків бюджету як основного фінансового плану відображають економічну і соціальну політику країни, її воєнну доктрину.

Бюджет як фінансовий план також тісно взаємозв’язаний з іншими ланками державних фінансів — фондами цільового при­значення. Частина з них, як уже зазначалося, може безпосередньо зараховуватись до бюджету при його затвердженні, хоча і вико­нуються вони відособлено. Інші, наприклад Пенсійний фонд, складаються і виконуються окремо. Однак вони теж взаємозв’язані з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надхо­дження коштів з бюджету, так і перерахування до бюджету.

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важ­ливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і прі­оритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конк­ретною і фінансово забезпеченою[4;34-47].

1.2. Методи, принципи і джерела формування бюджету.

Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції ли­ше за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв’язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом кошxтів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необ­хідно переглянути функції, які вона виконує.

Кошти, які централізує держава, акумулюються переважно вбюджеті. Бюджет як економічна категорія з’явився набагато піз­ніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави. Основ­ною причиною його появи була необхідність планування і конт­ролю за загальнодержавними доходами і видатками.

Формування бюджету може здійснюватись на різних засадах, залежно від чого розрізняють доходи бюджету та джерела його фінансування. Доходами бюджету є ті кошти, що надходять дер­жаві у постійне користування на безповоротній основі. Вони за­безпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків. Джерелами фінансування бюджету, а точніше бюджетного дефіциту, є кошти, що надходять лише у тимчасове використання на поворотній основі — державні запозичення. Сюди також належить використання грошової емісії, яка, по суті, є фіктивним доходом.

Мобілізація доходів

—від підприємницької діяльності;

• від державного майна, угідь і послуг;
• податковий.

від підприємницької діяльності

Державний бюджет України — Макроекономіка — и — ...

... фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його ...

платежів за використання держав­

Окрім розглянутих вище доходів від підприємницької діяль­ності держави та від державних майна, угідь і послуг, є особлива група надходжень, які можна визначити як супутні доходи бю­джету. Це різноманітні штрафні санкції та адміністративні стяг­нення. Вони створюються не як доходи бюджету, а як засоби фі­нансового впливу на порушників чинного, у тому числі і фінан­сового, законодавства. Надходження їх до бюджету пов’язане з тим, що при встановленні відповідних санкцій держава визначає їх спрямування в бюджет (слід зазначити, що окремі види штрафних платежів можуть надходити в інші фонди чи окремим суб’єктам).

Основою формування доходів бюджету є податки. Податко­ вий метод формування доходів бюджету, на відміну від неподат­кового, має такі характерні риси, як примусовість, безеквівалентіність, законодавчо регламентований порядок стягнення податків, однаковий підхід до всіх платників.

Податки з’явилися у процесі історичного розвитку одночасно з виникненням держави. У міру розвитку товарно-грошових від­носин розвивалися форми податку. Цікаво простежити в цьому зв’язку, як змінювалися погляди платників податків на необхід­ність утримувати державу. Спочатку у відносинах між державою і населенням превалювала ідея подарунка, потім уряд просив на­род про підтримку, далі виникла ідея допомоги державі, потім — жертовності особи в інтересах держави, ще пізніше у платника податку розвивається почуття обов’язку і, нарешті, перемагає ідея примусу з боку держави, без будь-якої залежності від волі платника. Одночасно змінювались і назви відповідних доходів держави: приношення, дар, дань, подать, повинність, податок.

Фінансування бюджету, Запозичення коштів

У цілому, розглядаючи формування дохідної бази бюджету з позицій його збалансованості, важко визначити, у який спосіб — збільшення податків (зменшення видатків) чи випуск державних цінних паперів — краще цього досягти, оскільки зловживання і першим, і другим викликає негативні наслідки й суперечності. Так, подальше збільшення податкового тягаря не стимулює роз­ширення виробництва і може навіть призвести до зменшення до­ходів бюджету. Зростання державного боргу відтягує приватні заощадження і накопичення корпорацій від фінансування капі­тальних вкладень, сприяє підвищенню реальної процентної став­ки за кредитами, оскільки пропозиція позичкового капіталу не змінюється, а попит на гроші держава збільшує.

внутрішніх

1.3. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування.

В основі сучасного розуміння сутності бюджетних видатків має бути суспільний вибір, мотивації та інтереси людей, які при­ймають рішення: від рядових виборців до парламентаріїв і прези­дента. В умовах розвинених демократичних засад обсяг бюджет­них видатків визначається колективними рішеннями, які, у свою чергу, залежать від індивідуальних преференцій членів суспільс­тва. Звідси випливає, що держава — лише інструмент у руках суб’єктів демократичного політичного процесу, яка реалізує во­лю більшості у виборі бюджетно-політичних цілей. У випадку орієнтації уряду на активізацію політики економічного зростання він буде всебічно сприяти процесам пожвавлення економічного життя суспільства, здійсненню видатків на освіту, фундамен­тальні наукові дослідження тощо. Таким чином, видатки бю­джету є інструментом досягнення вищого критерію справедливо­сті у розподілі державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства. Матеріальну ос­нову видатків бюджету становлять грошові кошти, які спрямову­ються урядом та іншими адміністративними органами влади на фінансування економічної діяльності, соціальної сфери і соціальних потреб населення, на державне управління, оборону та інші загальнодержавні потреби.

Видатки місцевих бюджетів

... досвід фінансування видатків місцевих бюджетів в Україні; Проаналізувати склад та структуру видатків місцевих бюджетів; Визначити нові підходи до планування видатків місцевих бюджетів з прийняттям Бюджетного кодексу; Розкрити особливості фінансування видатків на виконання власних та делегованих ...

Кожний з видатків бюджету має кількісну й якісну характеристи­ку. Кількісне визначення пов’язане з величиною виділених бюджет­них коштів. Якісна характеристика дає уявлення про економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків.

У видатках бюджету виявляється фінансова політика держави у сферах державного регулювання і стимулювання виробництва, фінансового забезпечення соціального захисту населення, розви­тку науково-технічного прогресу, міжнародної діяльності. Тому перелік витрат, їх склад і структура постійно змінюються залеж­но від конкретної економічної ситуації.

Наукова класифікація видатків бюджету

а)роллю у відтворенні виробництва;

• б)суспільним призначенням;
• в)галузями економіки і соціальної сфери;
• г)цільовим призначенням;
• д)рівнями бюджетної системи.

роллю у відтворенні виробництва

Капітальні

Відповідно до такого розподілу видатків можуть формуватися два окремі бюджети — поточний і бюджет розвитку. В Україні Бюджетним кодексом передбачено виділення видатків на поточні і капітальні цілі, але окремі бюджети відповідно до такого розпо­ділу не складаються.

суспільного призначення

Галузевий розподіл, Цільове призначення

рівнем бюджетної системи

В основі розмежування видатків між бюджетами лежить ви­значення меж функціональних повноважень між окремими рів­нями державної влади й управління, цей розподіл може ґрунтуватися на принципах відомчої підпорядкованості та територіального роз­ташування. Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюдже­ту, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом. Принцип територіального розташування означає, що фінансуван­ня здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на те­риторії якої міститься суб’єкт фінансування. Нині основним є принцип відомчої підпорядкованості.

Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах :

• кошторисне фінансування;
• фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції);
• державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти);
• бюджетні кредити.

Кошторисне фінансування

інвестиційних проектів

Державні субсидії, Бюджетні кредити

Форми бюджетного фінансування визначаються економічни­ми умовами, в яких функціонує бюджетний фонд держави. Із зміною конкретних умов господарювання поступово змінюються й самі форми бюджетного фінансування, а також межі їх застосу­вання.

Розділ 2. Особливості формування бюджету України.

2.1 Склад і структура доходів бюджету України.

Складі структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про бюджет України (за вирахуванням фондів цільового признаення) наведені в таблиці ( див. Додаток 1 ).

Як видно з них, структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р.бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень ( рис. 1).

Государственный бюджет и проблема оптимизации бюджетных расходов

... собственности. 1.2. Структура расходов бюджет По влиянию на процесс расширенного воспроизводства (2) выделяют: Текущие расходы, Капитальные расходы Предметный признак – все государственные расходы делятся на ... в государственной и муниципальной собственности; временно свободных средств бюджета; проценты, полученные от предоставления бюджетных ссуд внутри страны; проценты по государственным кредитам. ...

Рис. 1. Структура доходів зведеного бюджету України

Перелік податків і зборів, які нині фактично стягуються в Україні, наведений в таблиці ( див. Додаткок 2 ).

Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється (рис. 2).

Так, до 1992 р. у надхо­дженнях до бюджету переважали прямі податки. У 1992 р. з уве­денням нових податків — податку на дохід замість податку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажу — співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непря­мих податків зросла до 50,2 %, прямих — зменшилась до 40,4 %. У 1993 р. переважали непрямі податки. З 1994 р. прямі податки знову переважають у надходженнях до бюджету — 44,8 %, част­ка непрямих знижується до 38,5 %. Це пояснюється підвищенням ставки податку на доходи з 18 % до 22 %. Надалі прямі податки продовжують відігравати провідну роль у доходах бюджету.

Рис. 2. Роль прямих і непрямих податків

у формуванні доходів зведеного бюджету (1992 – 2002 рр

Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особ­лива роль належить податку на додану вартість і податку на при­буток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету (1992 р. — 69,4 %, 2002 р. — 37,2 %).

У 1993 р. порівняно з 1992 р. у доходах бюджету знизилась част­ка прибуткового податку з громадян (1992 р. — 13,6 %, 1993 р. — 6,1 %), що зумовлено зменшенням фонду заробітної плати, але зараз ситуація стабілізується й очікується подальше поступове зростання надходжень. Так, у 2001 р. частка прибуткового податку з громадян становила 16,3 % і вперше перевищила відповід­ний показник податку на прибуток (15,4 %).

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до­ходах бюджету (20—30 %).

Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабі­льної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко­вих, є досить широким. При цьому існують надходження, які ма­ють постійний характер і які з’являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зо­крема:

Доходи від власності та підприємницької діяльності, Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та, Надходження штрафів та фінансових санкцій

Інші неподаткові надходження

У 2000 р. різко змінилось співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення неподаткових доходів до (33,0 % у 2001 р.) виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету власних над­ходжень бюджетних установ і організацій, які до цього не облі­ковувалися в доходах бюджетів (у 2001 р. ці суми становили 10,3 % доходів зведеного бюджету), а також досить значних над­ходжень від приватизації майна (4,7 % у 2001 р.).

Проблема покриття дефіциту бюджету з’явилася в 1991 р. По­чинаючи з цього року сума доходів бюджету в порівнянних цінах почала зменшуватись, що було спричинено початком економіч­ної кризи. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансу­вання дефіциту бюджету за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами покривалося за ра­хунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслід­ком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки в 1994 р. фі­нансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 р. — і за рахунок розміщен­ня державних цінних паперів (рис. 3).

Найвищим дефіцит бю­джету був у 1992 р. — 13,8 % ВВП. Надалі бюджетна політика спрямовувалася на поступове зменшення дефіциту. Так, у 1999 р. дефіцит становив 1,5 % ВВП, в 2000 р. бюджет був зведений з профіцитом у розмірі 0,6 % ВВП, а в 2001 р. — з дефіцитом у розмірі 0,3 %, у 2002 р. — з профіцитом у розмірі 0,7 %.

Рис. 3. Джерела фінансування дефіциту зведеного бюджету України (1992 – 2002рр.)

Які можна зробити висновки щодо системи доходів бюджету України? Склад і структура доходів бюджету постійно змінюю­ться, що зумовлюється як постійними перетвореннями в подат­ковій системі України, так і намаганням держави вирішити фіс­кальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є не дуже високою. Фі­нансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінан­сового ринку України відбувалося за допомогою емісійних кре­дитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Лише з 1995 р. на ринку з’явились державні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих у світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту[12;15-20].

Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бю­джету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбуває­ться досить повільно. Але все ж таки з кожним роком прогресив­них перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше.

2.2 Склад і структура видатків українського бюджету.

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспіль­ним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відби­ває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію дер­жави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, упра­влінську — на утримання управлінських структур (органи дер­жавної влади й управління, судові структури і прокуратура, пра­воохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються ви­датки, пов’язані з системою державного кредиту, — на обслуго­вування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

економічну діяльність

соціальний захист

Видатки бюджету на науку відбивають фінансування держав­них і міждержавних науково-технічних програм, фундаменталь­них досліджень. Нині бюджетні видатки на науку значно скоро­тились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не набули належного поширення. Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупі­влю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин, а також до них належать витрати на наукові дослідження у цій сфері і на виплату пенсій військовослужбовцям. Видатки у сфері міжнародної діяльності — це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кор­дон представників органів державної влади. Видатки на обслуговування державного боргу — це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державни­ми позиками.

Структура видатків бюджету України наведена в таблиці (див. Додаток 3).

З наведених даних видно, що найбільшу питому вагу у зведе­ному бюджеті України займають соціальні видатки (на соціаль­ний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сфе­ру): у 1992 р. — 45,6 %, у 1993 р. — 57,6, у 1994 р. — 39,1, у 1995 р. — 49,6, у 1996 р. — 49,0, у 1997 р. – 49,6, у 1998 р. – 45,0, у 1999 р. — 49,6, у 2000 р. — 45,7, у 2001 р. — 49,6, у 2002 р. — 55,7 %.

Лише в 1994 р. видатки на економічну діяльність переважали 40.6%. У складі видатків Державного бюджету, навпаки, головну роль до 1999 р. (крім 1993 р.) відігравали видатки на економічну діяльність. Починаючи з 1999 р. переважають соціальні видатки (відповідно 33,3 % проти 23,2 %).

У цілому видатки, пов’язані з економічною (народне госпо­дарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціальна сфера) функціями держави, є доміную-чими. У 1992р. у зведено­му бюджеті вони досягали 87,9%, а в Державному — 82,4%, у 1993р. відповідно—85,1 і 80,0%, у 1994р.— 80,8 і 74,3%, у 1995р.— 70,0 і 47,6%, у 1996 р. — 72,1 і 51,6%, у 1997р. — 68,1 і 47,9%, у 1998р. — 71,3 і 49,9%, у 1999 р. — 73,8 і 58,1%, у 2000р. — 67,0 і 53,6%, у 2001р. — 67,9 і 51,3%, у 2002р. — 70.7 і 56,6 %. Водночас характерною ознакою динаміки структу­ри видатків на економічну діяльність є зниження їх питомої ваги як у зведеному, так і в Державному бюджеті.

Таким чином, як свідчать наведені вище дані, нині бюджету України притаманна досить чітко виражена соціальна спрямова­ність. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних по­слуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і со­ціально-культурних установ та закладів в останні роки суттєво знизилась. Причина відома — тривалий процес зниження обсягу виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає, і ніякий перерозподіл у бюджеті між напря­мами видатків не в змозі вирішити окремі проблеми.

При виборі об’єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особ-ливої соціальної значу­щості(лікувальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних дже­реленерго постачання. В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можли-вості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефек­тивних підприємств, які, власне, є банкрутами. Тому особ­ливої ваги набуває питання перепрофілювання, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зро­станню, що досягається за рахунок раціональної структури ви­датків.

Розділ 3. Шляхи збалансування державного бюджету.

“Единим хорошим бюджетом є збалансований бюджет”

Адам Сміт, 1776 р.

“Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим — крім моменту, копи надлишок, що стримує інфляцію, змінюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом”.

Воррен Сміт, 1955 р.

3.1. Стан бюджету.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визнача­тися трьома показниками:

• рівновагою доходів і видатків бюджету;
• бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над ви­датками бюджету;
• бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків надпостійними доходами.

Рівновага доходів і видатків бюджету

З позицій адміністративного управління фінансами пробле­ми, начебто, немає. Залежно від конкретної ситуації можна або збільшити податки, або скоротити видатки. З позиції ж оптимізації бюджету та його ролі в суспільстві цього досягти дуже важко, адже будь-яке скорочення видатків чи збільшення рівня оподаткування веде до певних наслідків, які необхідно виявити та проаналізувати. Завдання врівноваженості бюджету зачіпає інтереси численних суб’єктів фінансових відносин, потребує врахування багатьох чинників і обмежень, а тому практично не піддається математичному моделюванню

Бюджетний профіцит

Бюджетний дефіцит

Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не мож­на оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховува­ти всі його чинники.

3.2. Характеристика бюджетного дефіциту.

Дефіцит класифікують за такими ознаками:

• формою прояву;
• причинами виникнення;
• спрямуванням коштів.

формою прояву

Прихований бюджетний дефіцит — вкрай небажане явище, особливо його перша форма — завищення планових показників доходів. Адже при виконанні бюджету цих надходжень все одно не буде. Однак під них заплановані певні видатки. Згорнути ж окремі програми і скоротити видатки вже в процесі виконання бюджету значно складніше, ніж відмовитись від них з самого по­чатку. Такий підхід відбиває бажання органів влади й управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно під­вищувати свій імідж. Стосовно другої і третьої форм приховано­го дефіциту можна відзначити, що вони нагадують гру в піжмур­ки, спробу приховати очевидне.

причинами виникнення

Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25—40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 1000 дол. на рік. У цілому вимушений бю­джетний дефіцит у будь-якій країні є спробою пом’якшення складної фінансової ситуації.

Свідомий бюджетний дефіцит

З’ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важли­ве для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вва­жати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідли­вий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінан­сового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.

спрямуванням коштів

Політика дефіцитного фінансування інвестицій грунтується на теоретичних засадах кейнсіанства, його постулатах «бю­джетного мультиплікатора». Бюджетні інвестиції сприяють роз­витку економіки, розширюють попит і цим стимулюють еко­номіку. Фінансова політика дефіцитного фінансування еконо­міки широко використовувалась у різних країнах світу в пев­них історичних умовах. Незважаючи на те, що нині більш поширеною є неокласична економічна теорія, відкидати кейнсіанство безпідставно.

Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит бюджету на рівні З % від ВВП. Це та величина дефіциту, що не містить у собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Без­перечно, такий «норматив» є досить умовним. Він може викорис­товуватися при здійсненні операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових організацій з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень «нормативу» може бути підвищений. Так, наприклад, для України свого часу надання кредитів МВФ проводилось за умови рівня бюджетного дефіциту 4—5 % до ВВП.

Необхідність обмеження дефіциту бюджету визначається ви­могами пом’якшення наслідків дефіцитного фінансування, основ­ним з яких є інфляція, пов’язана з емісією грошей. Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище, має як негативні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Воно веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість у часі. Усі юридичні та фізичні особи намагаються позбутись грошей, які практично перестають вико­нувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зрос­танні цін і зниженні рівня реальних доходів, вона підриває сти­мули до підприємницької діяльності і до праці. Водночас стримування інфляції жорсткою монетарною політикою може да­ти зворотні наслідки. Дефіцит грошей — настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфля­ції пов’язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зрос­тання попиту, а відтак і виробництва. Тому і політика бюджетно­го дефіциту має бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої полі­тики, керованості бюджету і бюджетного процесу[9;328].

3.3. Джерела покриття дефіциту бюджету.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:

• державні позики;
• емісія грошей.

Державні позики

територіального розміщення

способом мобілізації

термінами надання

В Україні нині для покриття бюджетного дефіциту випускаю­ться на коротко- і середньостроковій основі облігації внутрішньої державної позики. Значну роль у джерелах покриття бюджетного дефіциту відіграють зовнішні позики.

Емісія грошей

Таким чином, із двох джерел покриття бюджетного дефіциту реальним і повноцінним є державні позики. Водночас для їх ви­користання необхідні певні передумови:

1) наявність кредиторів, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси;

2) довіра з боку кредиторів до держави;

3) наявність стимулів до надання позик державі;

4) спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти.

Наявність тимчасово вільних коштів є головною передумовою для державних позик. Якщо таких ресурсів немає, то не може бу­ти й мови про випуск державних цінних паперів. Однак у дійснос­ті такі вільні ресурси, як правило, завжди є й у фізичних, і в юри­дичних осіб. Це пов’язано з тим, що завжди існує необхідністьнакопичення грошей для певних витрат. На період накопичення ці гроші являють собою тимчасово вільні кошти і можуть вико­ристовуватись як кредитні ресурси. На ці ресурси можуть пре­тендувати різні суб’єкти, у тому числі й держава. Отже, тимчасо­во вільні кошти є завжди, навіть в умовах фінансової кризи. Проблема полягає не в наявності ресурсів, а в спроможності дер­жави мобілізувати їх.

Спроможність мобілізації тимчасово вільних коштів залежить насамперед від наявності довіри до держави з боку її кредиторів. Якщо кредитор не довіряє позичальникові, то не може бути й мо­ви про нормальні засади надання кредитів чи взагалі про їх виді­лення. Але проблема полягає в тому, що кредитні взаємовідноси­ни мають ризикований характер. Кожний кредитор, продаючи свої тимчасово вільні ресурси, вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати дохід від їх продажу. Тобто не мо­же бути ні абсолютної довіри, ні абсолютного небажання надава­ти кредити.

Важливою передумовою випуску позик є наявність стимулів до надання державі кредиту. Якщо довіра до держави відбиває кредитний ризик, то стимули характеризують доцільність вкла­дання коштів у державні цінні папери. Доцільність, у свою чергу, визначається їх дохідністю, надійністю і ліквідністю. Між дохід­ністю та надійністю існує обернено пропорційна залежність: чим вища надійність, тим менша дохідність. Оскільки державні цінні папери вважаються найнадійнішими, то для них установлюється найменший рівень дохідності. На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Інші емітенти змушені встановлювати рівень дохідності своїх цінних паперів на більш високому рівні, інакше їх ніхто не буде купувати. Таким чином, державні цінні папери стабілізують і регулюють фінансовий ринок. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.

Отже, основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються. Держава мо­же брати на себе зобов’язання викупити їх з першого пред’яв­лення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має над­звичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність зні­має перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже ін­вестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час. Важливою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує вста­новлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути: дохід, отриманий від інвестування кош­тів у державний сектор; додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в еко­номіку; надходження від спеціально введених податків чи підви­щення ставок оподаткування для погашення державного боргу; скорочення видатків; залучення нових кредитів для покриття по­передніх боргів.

Доходи від інвестування коштів, залучених з допомогою дер­жавних позик, відбивають результативність діяльності держави у сфері економіки. Проблеми з боргом за таких умов можуть вини­кати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держа­ви. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямо­ваний характер, то погашення боргів теж здійснюється плано­мірно і гарантовано.

Висновки

як економічна категорія

Доходами бюджету є ті кошти, що надходять дер­жаві у постійне користування на безповоротній основі. Вони за­безпечують стабільність формування бюджету і фінансування його видатків. Виділяють три методи форму­вання доходів держави:1) від підприємницької діяльності; 2) від державного майна, угідь і послуг; 3) податковий.

Наукова класифікація видатків бюджетуздійснює­ться за такими ознаками:

1. роллю у відтворенні виробництва ( поточні; капітальні;);

2. суспільним призначенням;

3. галузями економіки і соціальної сфери;

4. цільовим призначенням;

5. рівнями бюджетної системи (Державний бюджет України; місцеві бюджети);

Фінансування видатків бюджету може здійснюватись у таких формах :

• кошторисне фінансування;
• фінансування інвестиційних проектів (бюджетні інвестиції);
• державні субсидії, субвенції, дотації (державні трансферти);
• бюджетні кредити.

Складі структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки, роль яких у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особ­лива роль належить податку на додану вартість і податку на при­буток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету. Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко­вих, є досить широким.

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспіль­ним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відби­ває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію дер­жави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, упра­влінську — на утримання управлінських структур та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються ви­датки, пов’язані з системою державного кредиту, — на обслуго­вування внутрішнього і зовнішнього державного боргу. У цілому видатки, пов’язані з економічною (народне госпо­дарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціальна сфера) функціями держави, є доміную-чими.

Стан бюджету

• рівновагою доходів і видатків бюджету;
• бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над ви­датками бюджету;
• бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над постійними доходами.

Дефіцит класифікують за такими ознаками:

відкритий

вимушений

—спрямуванням коштів ( дефіцитне фінансуван­ня на розвиток і на поточні витрати )

Джерелами покриття

—державні позики;

• емісія грошей.

Додатки

Додаток 1

Дані про державний бюджет України

Додаток 2

Податки і збори, що стягуються в Україні

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ —податок з реклами —комунальний податок

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ

—податок на додану вартість;

• акцизний збір;
• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• мито;
• податок з власників транспортних засобів;
• плата (податок) за землю;
• податок на промисел;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва;

МІСЦЕВІ ЗБОРИ —збір за припаркування ав­ тотранспорту; ринковий збір; —збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; —збір за участь у бігах на іподромі; —збір за виграш на бігах на іподромі; —збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; —збір за право використання місцевої символіки; —збір за право проведення кіно- і телезйомок; —збір за проведення місце­ вого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; —збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; —збір з власників собак

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ЗБОРИ

—державне мито;

—рентна плата за нафту і газ, що видобуваються в

Україні;

• плата за транзит природного газу, нафти й аміаку;
• платежі за користування надрами;

—збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за

рахунок державного бюджету;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• збір за спеціальне використання водних ресурсів;

—збір за забруднення навколишнього природного

середовища;

—внески на обов’язкове соціальне страхування у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

• внески на обов’язкове державне пенсійне страхування;

—внески на обов’язкове соціальне страхування на

випадок безробіття;

—внески на обов’язкове соціальне страхування від

нещасних випадків;

• платежі до фонду соціального захисту інвалідів;

—плата за торговий патент на деякі види підприєм­

ницької діяльності;

—збір на розвиток виноградарства, садівництва і

хмелярства;

—єдиний збір, який справляється у пунктах пропус­

ку через державний кордон України;

• збір за використання радіочастотного ресурсу України;
• збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
• внески до фонду соціального захисту інвалідів;

—збір у вигляді цільової надбавки до діючого тари­

фу на електричну та теплову енергію;

—збір за спеціальне використання рибних та інших

водних живих ресурсів;

—збір за проведення гастрольних заходів

Додаток 3

СТРУКТУРА ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ за 1992 – 2002 рр., Список використаної літератури, Борисова Т., Волошка Л., Буковінський С.А, Бюджетний, Бюджетний, Василик О.Д, Василик О.Д

7. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьяконова И.И. Бюджет і фінансова політика України – К., — 1997. – 234 с.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С.

Опарін В.М.

Макроекономіка

Мітюков І. О.

Родіонова

Сладкевич В.П., Юрій С.І., Бескид Й.М.

Януль І.Є.

• перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин розвитку інфляції. Він спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету. Його покриття може здійснюватись шляхом отримання державних позик та ємісією грошей. [ 8;
• 128 ]

без видатків державних цільових фондів.

Примеры похожих учебных работ

Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

... основу дослідження складають Закони України Про Державний бюджет України на 2008-2012 рр. ; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що ...

Державний бюджет України і бюджетне право

... них об”єднаний організаційно, тобто надходженням або витрачанням певних грошових коштів. Державний бюджет – встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду ...

Державний бюджет України — Макроекономіка — и — Каталог статей ...

... раз підтверджує це і вимагає: по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку й у ...

Аналіз виконання Державного бюджету України за 2009 рік

... субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), спрямовується до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням його на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року. Сума ПДВ, що підлягає ...

Державний бюджет як основний фінансовий план держави

... взаємопогодженість дій всіх ланок бюджетної системи. За своєю формою бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має ...

Бюджетна система України

... являє собою організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Водночас Бюджетний кодекс України не містить визначення бюджетного устрою. Бюджетна система України являє ...