Державний бюджет як основний фінансовий план держави

метки: Бюджет, Використання, Показник, Управління, Державних, Бюджетних, Зведение, Миллиард

Вінницький національний технічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Бюджетна система України»

на тему: Державний бюджет як основний фінансовий план держави

Студентки

Андрєєвої Крістіни

м. Вінниця — 2013 рік

Анотація

В курсовій роботі на тему: «Державний бюджет як основний фінансовий план держави» розглядаються актуальні питання з механізму формування і використання Державного бюджету України.

В першому розділі досліджується економічна суть та значення Державного бюджету України, його роль у складі бюджетної системи.

У другому розділі проводиться аналіз формування та використання Державного бюджету України, стан взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами в процесі надання міжбюджетних трансфертів, розглядається дефіцит державного бюджету.

Третій розділ розглядає напрями зміцнення доходної бази державного бюджету України, шляхи підвищення ефективності видатків державного бюджету.

Ключові слова: Державний бюджет, бюджетний дефіцит, доходи бюджету, бюджетна система, трансферти.

Зміст

Вступ

• Теоретичні засади державного бюджету України

1 Економічний зміст та роль державного бюджету

1.2 Місце державного бюджету у складі бюджетної системи України

• Аналіз формування та використання державного бюджету України

1 Аналіз складу, структури та динаміки доходів державного бюджету

4 Дефіцит державного бюджету та структура джерел його фінансування

• Напрями вдосконалення дохідної та видаткової частин державного бюджету України

1 Напрями зміцнення доходної бази державного бюджету

2 Шляхи підвищення ефективності видатків державного бюджету

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Бюджет як явище в історії людського суспільства з’явився порівняно недавно — в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об’єднував би всі доходи і видатки держави).

Його поява пов’язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави [1, ст. 40].

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу.

Система і методи формування доходів бюджету

... бюджету в Україні; визначити напрями удосконалення формування доходів бюджету. Об'єктом дослідження є система доходів бюджету України та процеси управління нею. Предмет дослідження, Методи ... зростання доходів державного бюджету і ... формуванні фінансів, державних ... у держави, вертикальні ... В цілому удосконалення податкової політики повинно йти по трьох напрямах: фінансовому, через формування доходу бюджету; ...

Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов’язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій — управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.

Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Матеріали для складання бюджету подають до Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації всіх форм власності. На основі поданих даних встановлюються взаємовідносини цих господарських структур з бюджетом — платежі до бюджету і асигнування з нього.

Метою курсової роботи являється розкриття економічної сутності державного бюджету України як основного фінансового плану держави, його призначення і ролі в бюджетній системі України.

Об’єктом дослідження виступає державний бюджет України.

Предметом курсової роботи є дослідження процесу формування та використання державного бюджету.

Предметом дослідження є фінансові відносини при формуванні дохідної видаткової частини Державного бюджету України.

Для досягнення поставленої у роботі мети були поставлені такі завдання:

• дослідити сутність державного бюджету України;
• визначити роль бюджету в бюджетній системі України;
• надати оцінку формування та використання державного бюджету України;
• обґрунтувати шляхи та напрямки зміцнення дохідної бази та підвищення ефективності видатків державного бюджету України.

Відповідно до теми дослідження використовувались наукові принципи та методи дослідження, зокрема, збирання інформації, її оброблення та узагальнення.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел.

В першому розділі курсової роботи розкрито теоретичні аспекти державного бюджету.

У другому розділі проведено практичне дослідження і оцінка формування та виконання державного бюджету України.

У третьому розділі висвітлено проблеми підвищення ролі державного бюджету в умовах вдосконалення бюджетної системи України.

держава бюджет фінансовий економічний

1. Теоретичні засади державного бюджету України

1 Економічний зміст та роль державного бюджету

Бюджет — це невід’ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики.

Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою України: „Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду» [2].

Таким чином, бюджет держави як план фінансових ресурсів являє собою сукупність Державного бюджету, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

... соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання. обґрунтування теоретичних засад Державного бюджету України і соціально-економічної ролі бюджету. єкт: Державний бюджет України. теоретичні й ...

Сьогодні, в умовах трансформації економіки України, Державний бюджет зберігає свою важливу роль: саме через нього відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) та відбивається економічна й соціальна політика країни.

Державний бюджет можна розглядати в декілька аспектах, поданих на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 — Аспекти визначення бюджету

За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами — з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій [3, c. 35-36].

За матеріальним змістом бюджет — це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Через Державний бюджет здійснюється централізація коштів відповідно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та соціальну політику на всій території країни.

Бюджет, як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд характеризується: по-перше, значними розмірами; по-друге, маневреністю; по-третє, наявністю резервних фондів.

Розмір обсягу бюджету залежить від багатьох факторів, основними з яких є:

• рівень розвитку та виробничий потенціал економіки;
• методи господарювання;
• масштаби і спрямованість бюджетних програм, що реалізуються через бюджет;
• напрями діючої фінансової політики;
• взаємопогодженість дій всіх ланок бюджетної системи.

За своєю формою бюджет — це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером — це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.

Зведений фінансовий баланс держави — це система фінансових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов’язкові та добровільні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності [4, c. 55].

Зведений бюджет України — це документ, який не затверджується, а використовується для статистичного узагальнення планових та фактичних обсягів ресурсів, що перерозподіляються через бюджет.

За організаційною структурою бюджет — це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов’язана з усіма іншими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держави, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінансової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл грошових ресурсів:

• між секторами економіки;
• між регіонами;
• між виробничою та соціальною сферами;
• між окремими верствами населення [6, c. 78]

Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки (рис. 1.2).

Бюджетна система України

... збалансованості бюджету України. Контроль за використанням коштів державного бюджету України здійснює від імені Верховної Ради України Рахункова палата. 2. Бюджетна система України, її склад та принципи побудови Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, ...

Рисунок 1.2 — Структура Державного бюджету України

Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Кошти загального фонду мають загальний, тобто нецільовий характер і використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році. Джерела надходження та напрями витрат зі спеціального фонду визначені заздалегідь і здійснюються в межах надходжень. Доцільність такого розподілу бюджету на два фонди повинна обґрунтовуватися в Основних напрямах бюджетної політики і визначатися щорічно законом про Держаний бюджет України.

Сутність бюджету реалізується через його функції. В економічній літературі нема єдиної думки щодо кількості функцій бюджету. Такі економісти, як Ю.В. Пасічник [5], С.І. Юрій [7] схиляються до існування двох чітко структурованих функцій — розподільчої та контрольної. І.О. Петровська та Д.В. Клиновий вказують на три функції бюджету: акумулятивної, розподільчої та контрольної. В інших літературних джерелах зустрічаються вказівки на чотири функції, що виконує бюджет: розподільчу, регулюючу, контрольну, соціальну.

Основні функції бюджету подані на рисунку 1.3. Зміст функцій та характер їх реалізації залежить від рівня розвитку економічних процесів в країні.

Через розподільчу функцію здійснюється процес акумуляції коштів держави та подальший їх розподіл для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджету розподіляється і перерозподіляється ВВП та національний доход; а в розподільчих відносинах беруть участь всі учасники суспільного виробництва. Роль держави у розподільчих процесах із розвитком ринкових відносин постійно зростає [9, c. 13-15].

Рисунок 1.3 — Функції бюджету

Державний бюджет використовується і як інструмент регулювання та стимулювання економіки з боку держави. Особливо важлива роль цієї функції в умовах нестабільної економіки, коли держава вимушена втручатися в виробничі та соціальні процеси.

Сутність контрольної функції полягає в сприянні своєчасному та повному надходженню коштів до бюджету, їх оптимальному розподілу, перерозподілу та ефективному використанню, а також дає можливість проаналізувати і виявити розміри та причини відхилень фактичних доходів та видатків бюджету від запланованих.

Незалежно від того, яка форма державного управління діє у країні — унітарна чи федеральна — місцеві бюджети пов’язані з Державним бюджетом і повинні складатися координовано.

В Україні організація міжбюджетних відносин здійснюється за вертикаллю, тобто між бюджетами різних рівнів, та за горизонталлю — між бюджетами одного рівня. У вертикальній структурі допускаються взаємовідносини тільки між розташованими поруч бюджетами.

Склад бюджетної системи відображається в зведеному, або консолідованому бюджеті України. Бюджетний кодекс визначає зведений бюджет як сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл [11, c.111-112].

2 Місце державного бюджету у складі бюджетної системи України

Бюджетна система України — це сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів, побудована з урахування економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв та врегульована нормами права.

До місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Кожен з бюджетів є самостійним і прямо не підпорядковується вищому бюджету. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходів і правом визначення напрямів використання цих коштів відповідно до функцій.

Таким чином, Бюджетний кодекс:

• впорядкував бюджетний устрій і встановив принципи побудови та функціонування бюджетної системи України;
• забезпечив прямі відносини між державним бюджетом та бюджетом Автономної Республіки Крим, бюджетами міст Києва та Севастополя, 24 обласними бюджетами, 176 бюджетами міст обласного значення, 490 бюджетами районів (рис.

1.4) [12, c.88].

Рисунок 1.4 — Бюджетна система України

Незалежно від того, яка форма державного управління діє у країні — унітарна чи федеральна — місцеві бюджети пов’язані з Державним бюджетом і повинні складатися координовано.

В Україні організація міжбюджетних відносин здійснюється за вертикаллю, тобто між бюджетами різних рівнів, та за горизонталлю — між бюджетами одного рівня. У вертикальній структурі допускаються взаємовідносини тільки між розташованими поруч бюджетами.

Склад бюджетної системи відображається в зведеному, або консолідованому бюджеті України. Бюджетний кодекс визначає зведений бюджет як сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

2. Аналіз формування та використання державного бюджету України

1 Аналіз складу, структури та динаміки доходів державного бюджету

Державні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою та юридичними і фізичними особами у процесі відчуження й акумуляції частки вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом України про державний бюджет на відповідний рік.

У цілому склад доходів Державного бюджету України:

І. Податкові надходження, з них:

• Непрямі податки (податки на споживання):
• податок на додану вартість (ПДВ);
• акцизний збір;

мито (ввізне та вивізне)

• Прямі податки:
• податок на прибуток підприємств;
• прибутковий податок з громадян;
• податки на власність;
• земельний податок;
• інші прямі податки.

II. Неподаткові доходи:

• надходження від зовнішньоекономічної діяльності;
• рентна плата за нафту та природний газ, що видобувається в Україні;
• доходи від приватизації державного майна та його реалізації;
• внески до загальнодержавних цільових фондів;
• адміністративні штрафи та інші фінансові санкції;
• плата за ліцензії на певні види господарської діяльності;
• кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду;
• відрахування від плати за транзит природного газу та нафти через територію України;
• відрахування коштів із областей (вилучення коштів);
• надходження від позик (внутрішніх та зовнішніх);

інші доходи, що встановлені законодавством України

III. Доходи від операцій з капіталом

IV. Трансферти

До доходів загального фонду державного бюджету відносять доходи, які використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету використовуються лише для фінансування конкретних цілей.

Доходи державного бюджету класифікують за такими ознаками:

за джерелами формування:

• доходи, отримані від розподілу додаткової вартості;
• доходи, які входять до складу фонду (частка амортизаційних відрахувань);
• доходи від реалізації національного багатства.

за соціально-економічними ознаками:

• доходи від господарської діяльності;
• доходи від використання природних ресурсів;
• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
• доходи від банківської діяльності;
• доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів;
• державне мито;
• мито;
• внески та інші неподаткові доходи;
• доходи від приватизації;
• доходи від громадян та ін. [14, c.48-51]

З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи усі вони поділяються на закріплені та регулюючі. У державному бюджеті є тільки закріплені доходи, у місцевих — і закріплені, і регулюючі.

Закріплені доходи — це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рівнів на невизначений час, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких у бюджети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Радою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

за методами залучення коштів:

• податкові надходження (податки, збори та обов’язкові платежі);
• неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, надходження від штрафів та ін.);
• доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів);

• офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії);

за умовами повернення:

• зворотні доходи — розміщення державних позик;
• незворотні доходи — платежі та відрахування юридичних і фізичних осіб.

за рівнем централізації:

• децентралізовані — доходи, що використовуються за місцем утворення;
• централізовані — доходи, що концентруються у державному бюджеті та інших цільових централізованих фондах грошових коштів.

за надходженням від форми власності:

• доходи від державної форми власності;
• доходи від інших форм власності.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави.

Склад неподаткових надходжень (доходів бюджету), на відміну від податкових, є досить широким. Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зокрема це доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За перше півріччя 2012 року до державного бюджету надійшло 104 млрд. 833,1 млн. грн. або 48% планового річного обсягу (218 млрд. 392,7 млн. гривень).

До загального фонду державного бюджету надійшло 83 млрд. 418,8 млн. грн., що на 8 млрд. 261,2 млн. грн. або 11% більше плану і становило 49,4% річної суми.

Динаміку виконання державного бюджету за січень-червень 2012 року за основними джерелами доходів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 — Динаміка виконання державного бюджету за доходами, млн. грн.

№ з/п	Показники	Виконано								Відхилення показників 2012 р. від 2011 р.
		січень-червень 2011 року				січень-червень 2012 року				всього		у т.ч. загальний фонд
		всього	у т.ч. загальний фонд			всього	у т.ч. загальний фонд			+; —	%	+; —	%
			сума	% виконання до:			сума	% виконання до:
				плану	річного обсягу			плану	річного обсягу
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
	ВСЬОГО ДОХОДІВ	71 341	56 152	104,6	44,8	104 833	83 419	111,0	49,4	33 492	46,9	27 267	48,6
	у тому числі:
І.	Податкові надходження, всього,	50 710	46 527	104,2	43,4	77 722	70 651	112,1	49,1	27 012	53,3	24 124	51,8
	з них:
1.1	податок на прибуток підприємств	11 748	11 610	109,9	41,1	18 102	17 737	117	43,7	6 354	54,1	6 127	52,8
1.2	податок на додану вартість	28 346	28 329	102,7	44,1	45 471	43 747	111,2	52,1	17 125	60,4	15 418	54,4
1.3	акцизний збір	4 881	3 096	99,1	43,8	5 813	3 687	94,1	42,2	932	19,1	591	19,1
1.4	ввізне мито	4 152	2 384	102,7	44,9	6 563	4 145	132,3	57,2	2 411	58,1	1 761	73,9
ІІ.	Неподаткові надходження, всього,	17 593	7 426	107,3	52,2	22 087	9 343	108,3	53,8	4 494	25,5	1 917	25,8
	з них:
2.1	рентна плата	4 471	3 985	97,3	46,8	5 381	4 931	116,2	56,1	910	20,4	946	23,7
2.2	додаткові збори на виплату пенсій	2 515	—	—	—	2 991	—	—	—	476	18,9	—	—
2.3	власні надходжен-ня бюджетних установ	4 728	—	—	6 132	—	—	—	1 404	29,7	—	—
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
ІІІ.	Доходи від операцій з капіталом	397	201	у 2,6 р.б.	146,5	1 059	199	159,5	81,8	662	166,5	— 2	— 0,8
IV.	Офіційні трансферти	2 110	1 998	100,2	51,4	3 351	3 225	95,6	43	1 241	58,8	1 227	61,4
V.	Цільові фонди	531	—	—	—	615	—	—	—	84	15,8	—	—

Питома вага податкових надходжень, в цілому, становила 74,1% загальної суми доходів, що на 3% пункти більше, ніж у першому півріччі минулого року. Зокрема, частка надходжень податку на додану вартість у звітному періоді становила 43,4 % загального обсягу і, у порівнянні з січнем-червнем минулого року, зросла на 3,7 % пункту, а порівняно з відповідним періодом 2009 року — на 9,7 % пункту. Надходження податку на прибуток підприємств становили 17,3 % загального обсягу доходів, що, порівняно з січнем-червнем минулого року, більше на 0,8 % пункту, а проти відповідного періоду 2009 року — менше на 2,9 % пункту. Частка надходжень акцизного збору склала 5,5 % у загальному обсязі доходів, що на 1,3 і 2,2 % пункту менше показників січня-червня минулого та 2009 років, відповідно.

Питома вага неподаткових надходжень, у цілому, зменшилася на 3,6 % пункту і становила 21,1 відсотка. Зокрема, частка надходжень рентної плати становила 5,1 % загального обсягу доходів, що на 1,2 % пункту менше, ніж у відповідному періоді минулого року та на 0,5 % пункту більше, ніж у січні-червні 2009 року.

Рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходи державного бюджету становив 24,4 %, що більше, ніж у відповідному періоді минулого року на 0,8 % пункту, проте на 0,9 % пункту менше показника січня-червня 2009 року.

Переважну частину надходжень державного бюджету становили платежі, контроль за справлянням яких здійснюється Державною податковою адміністрацією та Державною митною службою, (81,8 % загальної суми доходів або 85 млрд. 733,3 млн. гривень).

У цілому, за окремими джерелами надходжень до загального фонду понад план надійшло 16 млрд. 102,5 млн. грн., тоді як недонадходження запланованих сум становило 2 млрд. 82,5 млн. гривень.

Надходження платежів, контроль за якими закріплено за Державною митною службою, виконані в сумі 48 млрд. 662,6 млн. грн., що становило 46,4 % доходів державного бюджету і на 18,3 % пункту більше, ніж у відповідному періоді минулого року (28,1 відсотка).

З них до загального фонду надійшло 43 млрд. 659,4 млн. грн. або 52,3 % загального обсягу, що на 12 млрд. 56,6 млн. грн. або 38,1 % перевищило заплановану на звітний період суму.

2.2 Дефіцит державного бюджету, та структура джерел його фінансування

Співвідношення між доходною та видатковою частинами бюджету характеризує його сальдо.

Перевищення доходів над видатками забезпечує позитивне сальдо бюджету, тобто профіцит. Перевищення видатків над доходами призводить до бюджетного дефіциту.

Сума бюджетних дефіцитів за довгостроковий період за вирахуванням позитивного сальдо бюджету створює державний борг.

Рівень бюджетного дефіциту розраховується у відсотках до валового внутрішнього продукту, також може визначатися у відсотках від національного доходу та видатків Державного бюджету.

Основними причинами виникнення дефіциту бюджету вважаються наступні:

надзвичайні події: війни, стихійні лиха, що потребують значних коштів;

спад виробництва та кризові явища в економіці;

неефективне функціонування та розлад фінансово-кредитної системи;

недосконалість фінансового законодавства;

інфляційні процеси;

політичні кризи;

інші фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.

Дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю здійснення великих вкладень в реалізацію державних програм, спрямованих на розвиток економіки, її структурної перебудови. Це дасть можливість отримати в майбутньому значні доходи, забезпечити реальне зростання ВВП та національного доходу, підвищити матеріальний рівень життя населення. У цьому випадку, дійсно, якість бюджетного дефіциту зовсім інша, і він може розглядатися не як кризове явище, а як державне регулювання економіки.

Бюджетний дефіцит можна класифікувати за ознаками, наведеними на рис.2.1.

Рисунок 2.1 — Класифікація видів дефіциту бюджету

Відкритий бюджетний дефіцит — це дефіцит, офіційно визнаний та зафіксований в Законі про бюджет на поточний рік.

Прихований бюджетний дефіцит — це офіційно невизнаний дефіцит, який виникає в результаті необгрунтованого завищення обсягів доходів бюджету, або включення в їх состав джерел покриття дефіциту. Прихований дефіцит бюджету може існувати також внаслідок величезних сум бюджетної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пенсій та соціальних виплат. Саме такий різновид прихованого бюджетного дефіциту був характерним у деякі роки для України.

Свідомий дефіцит бюджету виникає, коли уряд для стимулювання економіки в період її спаду та активізації підприємницьких структур знижує ставки оподаткування, втілює в життя політику „дешевих» грошей, збільшуючи одночасно державні витрати.

Вимушений дефіцит бюджету є наслідком скорочення обсягів виробництва та національного доходу, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та збільшення з нього соціальних трансфертних виплат населенню.

Пасивний дефіцит бюджету — це дефіцит, коли кошти, залучені для його покриття, спрямовуються на фінансування поточних потреб, таких як заробітна плата працівникам бюджетної сфери, соціальні виплати та інші витрати.

Активний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на фінансування високоефективних проектів, капітальних вкладень, що сприяє зростанню ВВП.

Стійкий дефіцит бюджету — дефіцит, який існує в довгостроковому періоді, спричиняючи зростання державного боргу.

Тимчасовий дефіцит бюджету — дефіцит, який виникає внаслідок касового розриву в процесі виконання бюджету.

Відомі два шляхи збалансування бюджету (рис. 2.2):

) інфляційний шлях;

) неінфляційний шлях.

Збільшення доходів можливо за рахунок підвищення ставок оподаткування, введення нових податків та розширення бази оподаткування, збільшення об’єктів неподаткових надходжень.

Рисунок 2.2 — Шляхи збалансування бюджету

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:

доходи від випущених в обіг цінних паперів;

кредити центрального банку.

Зовнішні джерела покриття дефіциту бюджету:

кредити іноземних держав та міжнародних фінансово-кредитних організацій;

доходи від розміщення цінних паперів на зовнішньому ринку. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик дає можливість збільшити державні видатки без обмеження поточного споживання.

Використання позикових коштів з метою покриття дефіциту бюджету призводить до виникнення державного внутрішнього та зовнішнього боргу. Держава повинна постійно контролювати ефективність використання позикових коштів, а також процес обслуговування та управління державним боргом.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту — монетизація дефіциту — полягає в використанні грошово-кредитної емісії. При монетизації бюджетного дефіциту держава отримує дохід від друкування грошей, так званий сеньйораж, внаслідок чого грошова маса в обігу перевищує приріст реального ВВП, і як наслідок — зростають ціни, розвивається інфляція. Цей метод самий непопулярний, тому що вкрай негативно впливає на економічну ситуацію в країні, сприяє розвитку інфляційних процесів та загостренню політичної обстановки й соціальної напруженості в суспільстві.

Вибір шляхів покриття бюджетного дефіциту достатньо складний і залежить від багатьох факторів:

фінансової та політичної ситуації в країні в цілому;

стану розвитку економіки, темпів росту ВВП;

розвиненості фінансового ринку;

інвестиційного клімату в країні;

зацікавленості кредиторів та їх довіри до держави;

активізації діяльності бізнес структур, особливо малого та середнього бізнесу;

налагодженості міжнародних зв’язків та інтеграції в світове суспільство;

та інших суб’єктивних та об’єктивних факторів.

Фінансова політика уряду кожної країни щодо подолання бюджетного дефіциту повинна бути виважена і спрямована на збільшення доходної та зменшення видаткової частин бюджету держави.

До основних заходів в області ліквідації дефіциту бюджету можна віднести:

стимулювання процесу виробництва;

спрямування коштів на розвиток пріоритетних галузей економіки;

створення сприятливих умов для господарюючих суб’єктів;

зниження непродуктивних витрат та необгрунтованих пільг;

залучення коштів населення шляхом розміщення державних цінних паперів;

введення режиму суворої економії бюджетних коштів;

інші заходи.

Правове регулювання збалансування доходів та видатків бюджету України, правила та норми прийняття бюджету з дефіцитом та профіцитом, джерела покриття дефіциту визначені в Бюджетному кодексі. Відповідно до цього документу Державний бюджет затверджується з дефіцитом при обгрунтуванні джерел його покриття, а з профіцитом — за умов спрямування коштів профіциту бюджету на погашення основної суми боргу та на забезпечення збереження розміру оборотної касової готівки.

Бюджетним кодексом заборонено використання емісійних коштів на покриття дефіциту бюджету. Найбільш доцільним вважається використання внутрішніх джерел покриття бюджетного дефіциту української економіки, що не спричиняє негативних економічних наслідків. Найбільш сприятливіший інструмент фінансування дефіциту бюджету — довгострокові цінні папери з відносно невеликими відсотками за ними. Політика регулювання бюджетного дефіциту повинна бути довгостроковою, необхідно відмовитися від його споживчого характеру, з метою використання джерел фінансування дефіциту для реалізації інвестиційних програм.

Показники дефіциту і фінансування загального фонду державного бюджету в першому півріччі 2012 року наведені в таблиці 2.3.

Для фінансування державного бюджету у звітному періоді передбачалося залучити 18 млрд. 925,1 млн. грн., у тому числі надходжень від приватизації державного майна — 8 млрд. 922,6 млн. грн., державних зовнішніх запозичень — 6 млрд. 630 млн. грн., внутрішніх — 3 млрд. 372,5 млн. гривень. Фактично, залучено 3 млрд. 215,1 млн. грн., що менше плану на цей період на 15 млрд. 710 млн. грн. або майже в 6 разів.

Зовнішніх і внутрішніх запозичень надійшло, відповідно, 1 млрд. 511,2 млн. грн. або 22,8 % і 417,5 млн. грн. або 12,4 %, від приватизації державного майна — 305,2 млн. грн. або 3,4 %, а також залучено частину залишку готівкових коштів — 981,2 млн. грн., хоча планом на звітний період залучення залишків на фінансування не передбачалося.

Таблиця 2.3 — Дефіцит і фінансування загального фонду державного бюджету, млн. грн.

№	Показники	Виконано у І півр. 2011 року	2012 рік
			план на:		Виконано у І півр. 2012 року	відхилення від:
			2012 рік	І півр. 2012 року		І півр. 2011 року		плану на І півр. 2012 року
						сума	відс.	сума	відс.
		1	2	3	4	5	6	7	8
І.	ДЕФІЦИТ (-) / ПРОФІЦИТ (+)	-2 517	-17 923	-14 733	-1 456	-1 061	-42,1	-13 277	-90,1
	(ряд. 1.1 — ряд. 1.2 — ряд. 1.3 + ряд. 1.4)
1.1	Доходи	56 152	168 966	75 158	83 419	27 267	48,6	8 261	11,0
1.2	Видатки	58 712	186 584	89 894	84 953	26 241	44,7	-4 941	-5,5
1.3	Надання кредитів	78	673	159	60	-18	-23,2	-99	-62,2
1.4	Повернення кредитів	122	368	162	138	16	13,4	-24	-14,6
ІІ.	ФІНАНСУВАННЯ	2 517	17 923	14 733	1 456	-1 061	-42,1	-13 277	-90,1
	(ряд. 2.1 — ряд. 2.2)
2.1	Фінансування в частині надходжень — всього,	6 905	23 329	18 925	3 215	-3 690	-53,4	-15 710	-83,0
	у тому числі:
	внутрішні запозичення	801	7 776	3 373	418	-383	-47,9	-2 955	-87,6
	зовнішні запозичення	2 525	6 630	6 630	1 511	-1 014	-40,2	-5 119	-77,2
	надходження від приватизації державного майна	1 319	8 923	8 923	305	-1 014	-76,9	-8 618	-96,6
	повернення коштів з депозитів або пред’явлення цінних паперів	172	—	—	—	-172	—	—	—
	зміни обсягів готівкових коштів	2 088	—	—	981	-1 107	-53,0	981	—
2.2	Фінансування в частині витрат — всього,	4 388	5 406	4 192	1 759	-2 629	-59,9	-2 433	-58
	у тому числі:
	погашення внутрішнього боргу	1 802	3 615	1 187	932	-870	-48,3	-255	-21,5
	погашення зовнішнього боргу	2 563	1 791	837	827	-1 736	-67,7	-10	-1,3
	розміщення коштів на депозитах або придбання цінних паперів	23	—	—	—	-23	—	—	—
	зміни обсягів готівкових коштів	—	—	2 168	—	—	—	-2 168	—

Недонадходження коштів із внутрішніх джерел фінансування створюють ризики у частині забезпечення фінансування загального фонду державного бюджету та передумови щодо заміщення недонадходжень від приватизації державного майна та внутрішніх запозичень зовнішніми запозиченнями (стаття 11 закону про державний бюджет), що може призвести до зростання державного боргу, зокрема, зовнішнього. Так, із проведених протягом січня-червня 56 розміщень результативними були лише 10, у тому числі в січні — 4, лютому — 3, березні, травні, червні — по одному.

3. Напрямки вдосконалення дохідної та видаткової частин державного бюджету України

.1 Напрями зміцнення доходної бази державного бюджету України

Ефективність управління системою доходів бюджету значною мірою залежить від структурної побудови самої системи. Оптимальна структура є запорукою реального планування й повноти виконання доходів бюджету.

І в наукових дослідженнях, і у прагматичній сфері структура доходів бюджету визначається за даними фактичних надходжень. Отже, вона є результатом діяльності платників зі сплати податків та уповноважених державних органів із мобілізації платежів. Практично ця структура зберігається при плануванні доходів на наступний рік.

Науковці неодноразово звертали увагу на недосконалість структури доходів бюджету, зокрема в частині податкових платежів, і необхідність її оптимізації. Так, І.Ф. Родіонова, Т.В. Бурлай підкреслювали важливість побудови моделі доходів бюджету. Проте реальних кроків у цьому напрямі зроблено не було. Тож пошук шляхів удосконалення структури бюджетних доходів є актуальним і необхідним. Ідеться про те, що спочатку треба побудувати систему, основу якої становили б фіскальне надійні і прості в адмініструванні доходи, а потім управляти нею та забезпечувати повноту надходжень при виконанні. Для цього треба знайти відповідь на питання, яким має бути співвідношення окремих груп і статей доходів, щоб досягти максимуму. Для цього потрібно здійснити оцінку доходів, наприклад рейтингову.

Підсумовуючи результати рейтингової оцінки, доходимо висновку: основу дохідної частини бюджету мають становити податок з доходів фізичних осіб, зокрема податок з доходів найманих працівників, плата за землю, ввізне мито, рентна плата, ПДВ із ввезених на територію України товарів, частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, а також додаткові збори на виплату пенсій та власні надходження бюджетних установ (останні мають цільове призначення й надходять на сьогоднішній день до спеціального фонду).

Доповнювати основну групу доходів мають ті, які потрапили до групи II, зокрема податок на прибуток підприємств, ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), акцизний збір із вироблених в Україні товарів, доходи від операцій із капіталом (хоча останні мають тенденцію до вичерпування ресурсу в майбутньому).

Цим доходам потрібно приділяти значно більшу увагу та контролювати їх на всіх етапах управління, оскільки за умови раціонального управління вони можуть забезпечувати навіть більші надходження до бюджету, ніж сьогодні (за нашими розрахунками — близько 44 %).

На нашу думку, потрібно ввести податок на нерухоме майно громадян і юридичних осіб. Хоча деякі економісти вважають, що надходження від цього податку не значні, не слід забувати, що ці надходження будуть, по-перше, стабільними, по-друге, їх буде легко контролювати, оскільки джерело оподаткування важко приховати, а при розробці раціонального й об’єктивного механізму їх адміністрування — ще й легко мобілізувати. До того ж цей податок напряму залежить від майнового стану (особливо в Україні), тому його можна вважати соціальне справедливим. Для того щоб доходи, що потрапили до групи III, перемістилися у групу І завдяки простоті їх планування та контролю їх сплати, слід підвищити ставки податку з власників транспортних засобів і розмір державного мита. Доцільно було б підвищити й розмір податку з реклами або зобов’язати фірми відраховувати незначний відсоток (скажімо, 0,01 %) від реалізованої продукції, розрекламованої на певній території, до відповідного місцевого бюджету.

Треба зауважити: більшість доходів групи III, згідно з бюджетною класифікацією, є неподатковими доходами бюджету, що, як відомо, не мають цільового, ані фіскального призначення, а спрямовуються до бюджету тільки тому, що він є основним централізованим фондом коштів держави. Отже, доходи бюджету України, які в результаті розподілу потрапили до групи III, це або неподаткові платежі, або податки, які внаслідок недосконалості законодавства й неврегульованості механізму управління ними тимчасово не мають достатнього фіскального значення, щоб перейти у групу І, але найближчим часом за певних змін можуть переміститись у цю групу, доходи якої вважаються найкращими з точки зору управління.

Доходи бюджету, що потрапили до групи IV й на розташування яких ніщо не може вплинути, доцільно вилучити зі структури доходів бюджету, а залишити лише групи І — III, розробивши відповідні стратегії управління ними. Наступним кроком оптимізації структури доходів бюджету є визначення конкретних пропорцій і співвідношень видів доходів, що зумовлює напрям подальших досліджень у цій сфері.

Розглядаючи сучасний стан податково-бюджетної політики на середньострокову перспективу, можна відзначити деяку неузгодженість податкової та бюджетної політик, наявну непослідовність дій щодо вибору державних пріоритетів у соціально-економічному розвитку країни.

Методологічна та нормативно-правова база для середньострокового бюджетного планування, бюджетна стратегія в Україні мають недосконалий характер, що негативно впливає на стан усієї системи стратегічних і програмних документів держави.

Результати ухвалення бюджету в парламенті взагалі важко передбачити: останній не тільки змінює розподіл бюджетних ресурсів, а й може вносити суттєві зміни в запропоновану урядом бюджетну політику, зокрема необґрунтовано збільшувати видаткову частину, яка не має реальних джерел наповнення. Для збалансування уряд змушений скорочувати фінансування деяких бюджетних програм, важливих для соціально-економічного розвитку країни.

Більшість науковців та фахівців зазначають, що проведення недостатню послідовної бюджетної політики, яка формується під час ухвалення законів без урахування можливостей бюджету та середньострокових наслідків, у найближчому майбутньому може негативно позначитись на соціально-економічному розвиткові країни.

У розробленому Міністерством фінансів України та Головним управлінням державної служби України документі «Впровадження середньострокового бюджетного планування як механізму узгодження соціально-економічної та бюджетної політик (Біла книга)» зазначається, що запровадження середньострокового бюджетного планування в рамках реформування системи середньострокового стратегічного планування загалом надасть можливість отримати такі результати:

— синхронізувати й узгодити державну політику не тільки в часовому просторі, тобто на коротко- та середньострокову перспективу, а й за регіональною та галузевою ознаками (загальнодержавну та регіональні, боргову й монетарну, податкову та промислову політики);

— узгодити бюджетні програми із пріоритетами соціально-економічного розвитку;

— забезпечити послідовність соціально-економічної та податково-бюджетної політики;

— посилити взаємодію парламенту й уряду з бюджетних питань (розробки бюджетної політики, розподілу бюджетних ресурсів);

— підвищити контроль за дотриманням принципу результативності видатків і доцільності їх надання в середньостроковій перспективі;

— забезпечити реалізацію бюджетних програм, ефект від яких виявляється з деяким часовим лагом, а також багаторічних програм;

— поліпшити управління державними інвестиціями стосовно забезпечення стабільності їх здійснення, що має сприяти стійкості економічного зростання та загальній макроекономічній стабільності;

— не допускати ухвалення популістських політичних рішень, не підкріплених фінансовими ресурсами та без належної експертизи наслідків їх реалізації. Отже, саме середньострокове бюджетне планування має стати головним інструментом державного управління, що дасть змогу якісно, детально, обґрунтовано розподілити фінанси на середньострокову перспективу. Впровадження середньострокового бюджетного планування має полегшити бюджетний процес і сприяти підвищенню якості та результативності бюджетної політики, забезпечити ефективність бюджетного інвестування.

Враховуючи сказане, слід зазначити: необхідно внести зміни до нормативно-правової бази України щодо впровадження середньострокового планування та програмно-цільового методу, переглянути існуючі державні програми та запровадити такі програми, що сприятимуть економічному розвиткові країни. Вони повинні прийматись на середньострокову перспективу, а запровадження програмно-цільового методу допоможе підвищити ефективність використання бюджетних коштів. Крім того, слід перейти від підтримки окремих галузей до стимулювання інвестиційних процесів у пріоритетних напрямах розвитку економіки країни. Реалізації зазначеного може сприяти впровадження спеціальних комплексних програм для забезпечення довгострокового розвитку економіки та процесів її розширеного відтворення. Прямі бюджетні інвестиції, система соціальних бюджетних програм повинні стати ефективним інструментом соціально-економічного розвитку країни.

Висновки

Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою України: „Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду».

Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Сутність бюджету реалізується через його функції. Державний бюджет використовується і як інструмент регулювання та стимулювання економіки з боку держави.

За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами — з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій [15, c. 35-36].

За матеріальним змістом бюджет — це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Через Державний бюджет здійснюється централізація коштів відповідно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та соціальну політику на всій території країни.

Бюджет, як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд характеризується: по-перше, значними розмірами; по-друге, маневреністю; по-третє, наявністю резервних фондів.

Державні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою та юридичними і фізичними особами у процесі відчуження й акумуляції частки вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.

Таким чином, Державний бюджет:

) концентрує основні фінансові ресурси держави;

) основне джерело розвитку економіки та соціальної сфери країни;

) матеріальна база для виконання державою своїх функцій;

) інструмент перерозподілу новоствореної вартості між окремими територіями, галузями, верствами населення;

5) інструмент фінансового контролю за формуванням та ефективним використанням грошових фондів держави.

Підсумовуючи результати рейтингової оцінки, доходимо висновку: основу дохідної частини бюджету мають становити податок з доходів фізичних осіб, зокрема податок з доходів найманих працівників, плата за землю, ввізне мито, рентна плата, ПДВ із ввезених на територію України товарів, частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, а також додаткові збори на виплату пенсій та власні надходження бюджетних установ (останні мають цільове призначення й надходять на сьогоднішній день до спеціального фонду).

Доповнювати основну групу доходів мають ті, які потрапили до групи II, зокрема податок на прибуток підприємств, ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), акцизний збір із вироблених в Україні товарів, доходи від операцій із капіталом (хоча останні мають тенденцію до вичерпування ресурсу в майбутньому).

Цим доходам потрібно приділяти значно більшу увагу та контролювати їх на всіх етапах управління, оскільки за умови раціонального управління вони можуть забезпечувати навіть більші надходження до бюджету, ніж сьогодні (за нашими розрахунками — близько 44 %).

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Бюджетний Кодекс. Закон України від 21.06.2001 р. №2542-ІІІ.

. Василик О.Д., Бюджетна система України: підручник/ Василик О.Д., Павлюк К.В., — к.: Центр навчальної літератури. — 2010, — 523 с.

. С.О. Булагова, Формування і функціонування бюджетної системи України (Монографія)/ С.О. Булагова, За заг. ред. А.А. Мазаракі. — К.: Книга, 2009, — 344с.

. Ю.В. Пасічник, Бюджетна система України та зарубіжних країн./ Ю.В. Пасічник, Навчальний посібник, 2-ге вид., перероб. і доповнене. — К.6 Знання-Прес. — 2009 — 523 с.

6. Юрій С.І., Бюджетна система України./ Юрій С.І., Бескид Й.М., К.: НІОС. — 2009 — 213c.

7. Юрій С.І., Державний бюджет України. Навчальний посібник./ Юрій С.І., Тернопіль: ТАНГ, 2007, — 88-91 с.

8. Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні. Фінанси України./ Буковинський С.А.Журнал Міністерства фінансів України. — 2010.-№5, — 24c.

9. Короленко А.В. Бюджетний процес та бюджетний календар. Фінанси України./ Короленко А.В. Журнал Міністерства фінансів України. — 2010.-№5 — 74c.

10. Кульчицький М.І. Проблеми бюджетного реформування в Україні. Фінанси України./ Кульчицький М.І. Журнал Міністерства фінансів України. — 2009.-№7 — 25c.

. Крижанівська О.Ю. Проблеми дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв”язання. Фінанси України./ Крижанівська О.Ю Журнал Міністерства фінансів України. — 2010.-№6 — 83c.

. Крижанівська О.Ю. Теоретичні засади удосконалення програми цільового методу планування видатків бюджету. Фінанси України./ Крижанівська О.Ю. Журнал Міністерства фінансів України. — 2011-№9 — 37c.

. Януль І.Є. Застосування програмно-цільового методу формування бюджетів. Фінанси України./ Януль І.Є. Журнал Міністерства фінансів України. — 2009 -№8 — 13c.

14. Л.В. Панкевич, Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / Л.В. Панкевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. — К.: Знання, 2010 — 293 с.

. О.П. Близнюк, Фінанси: Навч. посіб. /О.П. Близнюк, Л.І. Ланкова, В.І. Оспіщев та ін.; За ред В.І. Оспіщева. — К.: Знання, 2010 — 415 с.

Додаток А

Таблиця А. Групування неподаткових надходжень

№ з/п	Групи неподаткових надходжень	Зміст неподаткових надходжень
11	Доходи від власності та підприємницької діяльності	Надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Надходження від грошово-речових лотерей. Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств. Рентна плата тощо
22	Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ. Плата за утримання дітей у школах- інтернатах. Державне мито. Митні збори тощо
33	Надходження від штрафів та фінансових санкцій	Адміністративні штрафи та санкції. Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.
44	Інші неподаткові надходження	Надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти. Надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності, та ін.

Додаток Б