Міжнародні валютно-кредитні відносини

метки: Валютный, Валютних, Забезпечення, Основними, Відносин, Тобто, Розвиток, Міжнародний

Міжнародні валютно-кредитні відносини

1. Поняття валюти та валютних відносин

Валюта — це грошова одиниця даної країни, що використовується у міжнародних операціях.

Основними функціями, котрі має виконувати валюта є

міжнародна міра вартості

міжнародний засіб обігу

міжнародний платіжний засіб

міжнародний резервний засіб

Залежно від режиму використання валюти поділяються на:

• неконвертована валюта — це валюта, яку неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз обмежується;

конвертована валюта

Функціонування валют у міжнародному обороті обумовлює потребу у відповідних валютних відносинах.

Валютні відносини

Більш вузьким поняттям валютних відносин, що охоплює передусім міжнародний рівень економічних операцій є міжнародні валютно кредитні відносини.

Міжнародні валютно кредитні відносини, Організація МВКВ передбачає

• визначення і регулювання валютного курсу;
• складання платіжного балансу та вплив на його сальдо;
• проведення міжнародних розрахунків та надання і погашення міжнародних кредитів.

2. Суть та цілі валютної політики

Валютна політика — це розробка та практична реалізація державою засобів впливу на ті економічні відносини суб’єктів

ринку, які стосуються їхніх операцій з валютою.

Суб’єкти валютної політики, Головним органом

Суб’єктами валютної політики, на яких поширюється вплив державних органів валютного регулювання, ті економічні агенти, які беруть участь у купівлі-продажу та переміщенні валютних цінностей. Усі вони поділяються на:

1. Резиденти

• фізичні особи, які постійно проживають на території України, і ті що тимчасово перебувають за кордоном;
• юридичні особи, з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі українського законодавства;
• дипломатичні, консульські, торговельні та інші представництва України за кордоном;
• філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

2. Нерезиденти:

• фізичні особи, які постійно проживають за межами України, в тому числі і ті, що тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні,

консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії;

Банківська система України

... види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. 3 січня 1998 року банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики. ...

• представництва іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Також суб’єктами на яких впливає валютна політика є

• комерційні банки,
• підприємства, приватні особи,
• валютні біржі (здійснюється обмін валюти для фізичних та юридичних осіб, а також формується ринковий валютний курс (обмінний) стосовно валют інших країн),
• брокерські фірми (зводять продавця і покупця іноземної валюти),
• інвестиційні фонди (розміщення коштів у вигляді зарубіжних депозитів, державних і приватних цінних паперів).

Об’єкти валютної політики, Основними об’єктами впливу валютної політики є:

• валютний курс;
• платіжний баланс;
• грошовий обіг;
• зовнішньоекономічна діяльність;
• операції суб’єктів господарювання із іноземною валютою.

Основними стратегічними цілями валютної політики є:

• Забезпечення стійкого економічного зростання, тобто збільшення обсягів виробництва товарів і надання послуг;
• Підтримання низьких темпів інфляції, тобто забезпечення порівняно стабільного рівня цін;
• Сприяння високому рівню зайнятості, що передбачає стримування зростання безробіття серед працездатного населення і за умов досягнення рівноваги на ринку праці;
• Забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги, що передбачає підтримання рівноваги платіжного балансу;
• Забезпечення зовнішньоекономічної стійкості національної валюти, є необхідною умовою підтримання довіри до неї з боку національного та іноземного бізнесу;
• Підтримання макроекономічного рівноваги через досягнення фінансової стабільності та оптимальної і регіональної структури господарства.

Тактичними цілями валютної політики є:

• Створення механізму оптимального управління валютним курсом відповідно до цільових орієнтирів грошово-кредитної політики з метою підтримання стабільності внутрішнього грошового обігу та узгодження інтересів експортерів та імпортерів;
• Оперативне регулювання валютного курсу країни для підтримання стабільності валютних відносин і недопущення спекулятивного тиску та фінансових криз;
• Сприяння нормальній організації грошового обігу в країні для забезпечення ефективних товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній сфері;
• Забезпечення адекватних правових умов організації валютних відносин для розвитку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання і припливу іноземних інвестицій;
• Оперативне регулювання сальдо платіжного балансу для

своєчасного погашення зовнішньої заборгованості;

• Організація контролю за здійсненням резидентами і нерезидентами поточних

валютних операцій і операцій, пов’язаних із рухом капіталу;

• Регламентація порядку та умов здійснення міжнародних розрахунків і кредитування зовнішньоекономічної діяльності відповідно до міжнародної практики кредитно-розрахункових операцій;
• Створення умов для економічного стимулювання зовнішньоторгових операцій, що є джерелом надходження валютної виручки і формування національного доходу держави.

Елементи валютної політики, Основними елементами валютної політики є:

• регулювання валютного курсу, тобто вироблення механізму його встановлення та підтримання на певному рівні в межах країни;
• управління офіційними золотовалютними резервами країни з метою забезпечення міжнародної валютної ліквідності й стабільності валютного ринку;
• встановлення валютних обмежень — запровадження певних норм і регламентування порядку здійснення валютних операцій;
• управління платіжним балансом країни — сукупність заходів, спрямованих на підтримання його рівноваги або активного сальдо;
• міжнародне співробітництво у сфері валютних відносин, що передбачає участь у міжнародних фінансових і валютно-кредитних організаціях.

Валютна політика здійснюється через механізм проведення валютної політики.

Фінансова безпека держави та шляхи її забезпечення

... наступних підсистем : бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів; валютна безпека - це такий ...

Механізм проведення валютної політики, Виділяють такі заходи, Нормативні заходи, Регулятивні заходи

адміністративні важелі

економічні важелі

Залежно від рівня, на якому здійснюється валютна політика — національний чи міжнародний — вона поділяється на дві

основні форми

Поточна валютна політика

Основними цілями поточної валютної політики є:

• підтримання рівноваги платіжного балансу країни;
• Ш забезпечення стабільного рівня валютного курсу;
• Ш створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;
• Ш посилення позицій країни у конкурентній боротьбі за ринки збуту та джерела сировини й енергії, а також сфери застосування капіталів.

політики можна, зокрема, віднести такі:

дисконтна політика, тобто зміна центральним банком облікової ставки, що нарівні з іншими засобами грошово-кредитного регулювання впливає на зміну грошової маси в обігу, рівень цін, обсяг сукупного попиту в країні та рух короткострокових капіталів, що загалом позначається на валютних відносинах;

девізна політика, тобто система заходів впливу державних органів на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти через проведення валютних інтервенцій на ринку;

курсова політика — визначення режиму валютного курсу в країні та офіційне зниження або підвищення курсу національної грошової одиниці, тобто, відповідно, девальвація або ревальвація, що здійснюється з метою впливу на експортно-імпортні операції і стан платіжного балансу;

проводиться в

рамках співробітництва країни із закордонними банками та міжнародними валютно-кредитними організаціями, спрямована на отримання чи надання валютних кредитів;

управління золотовалютними резервами, тобто формування та ефективне використання офіційних запасів золота, іноземних валют та СПЗ країни з метою підтримання стабільності на валютному ринку і забезпечення міжнародної валютної ліквідності.

Структурна валютна політика — це сукупність заходів міждержавного регулювання валютних відносин, спрямованих на забезпечення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі.

Валютные курсы и валютная политика государства

... то: валютные ограничения, либерализация валютных операций, предотвращение валютного кризиса и обеспечение валютной стабилизации. Арсенал используемых элементов политики может при том приобретать дисконтную или девизную формы. Как правило, в целях регулирования валютного курса и ...

Основними цілями структурної валютної політики є:

Ш розширення і поглиблення міжнародного економічного співробітництва, що визначається все більшою взаємозалежністю національних господарств;

• Ш уникнення валютних криз чи ефективне подолання їх наслідків;
• Ш забезпечення стабільного функціонування світових фінансових ринків.

Основною формою реалізації структурної валютної політики є участь країни у міждержавних переговорах і угодах у межах діяльності Міжнародного валютного фонду та регіональних міжнародних валютних організацій з приводу міждержавного регулювання валютних відносин. Метою цих переговорів і укладення наступних угод є зміна порядку міжнародних розрахунків, режиму валютних курсів і валютних паритетів, використання золота, резервних валют та міжнародних платіжних засобів, визначення функцій і

завдань міжнародних валютно-кредитних організацій.

3. Валютний ринок: суть та основи функціонування

Основною сферою взаємодії суб’єктів валютних відносин, яка визначає можливості реалізації валютної політики, є валютний ринок.

Валютний ринок

На валютному ринку узгоджуються інтереси продавців і покупців валютних

цінностей через співвідношення попиту і пропозиції.

Об’єктом купівлі-продажу є національні та іноземні валютні цінності.

Суб’єктами

Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на, Біржовий ринок, Позабіржовий ринок

іноземної валюти, що здійснюється банками та іншими фінансовими установами без участі посередників. Перевагами даного ринку є порівняно низька собівартість затрат на здійснення операцій з обміну валют, а також вища швидкість розрахунків, ніж при торгівлі на валютній біржі.

Залежно від обсягів торгівлі валютою і сфери поширення валютних операцій, Внутрішній (національний) валютний ринок, Міжнародний валютний ринок, Основними функціями валютного ринку є:

• мінімізація ризику, пов’язаного з коливанням обмінних курсів іноземних валют, шляхом формування відповідних механізмів для розподілу цього ризику між різними суб’єктами ринку;

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків

диверсифікація валютних резервів підприємств

отримання прибутку учасниками ринку

коливання обмінних курсів;

забезпечення можливості реалізації валютної політики

валютних операцій.

Валютні операції, Операції класифікуються за:, Терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

Ш касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Учасники касових операцій мають можливість:

• терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов’язань;
• уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов’язаних з падінням її курсу;
• оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам — ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.

строкові операції

Валютный курс и его регулирование

... то курс национальной валюты данной страны обычно падает. При активном торговом и платежном балансах курсы иностранных валют на валютном рынке данной страны падают, а курс национальной ... опосредуется формированием валютного курса. Валютный курс используется в различных направлениях государственного регулирования экономики. Цель работы – рассмотреть наиболее важные вопросы, касающиеся валютного курса ...

валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі-продажу на валютних ринках.

Механізмом здійснення операцій:

Ш форвардні операції — це операція, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

ф’ючерсні операції

опціонні операції

Формами здійснення:

• безготівкові;
• готівкові.

Масштабами операцій

Ш оптові здійснюються між банками;

• Ш роздрібні здійснюються між банками та їх клієнтами.

4. Поняття та структура валютної системи

Валютна система — це форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами.

Структура валютної системи, Національна валютна система, Основними елементами національної валютної системи є

національна валюта

іншими країнами;

умови конвертованості національної валюти

режим обмінного курсу національної валюти,

валютні обмеження

міжнародна валютна ліквідність

порядок використання міжнародних

регламентація міжнародних розрахунків,

умови функціонування національних ринків валюти і золота,

національні органи

Національна валютна система безпосередньо пов’язана з міжнародною валютною системою. Їх взаємозв’язок виявляється у процесі функціонування банківських установ, які обслуговують зовнішньоекономічну діяльність, міждержавному валютному регулюванні і координації валютної політики різних країн.

Міжнародна валютна система

міждержавних угод.

Основними елементами є

міжнародні платіжні засоби

режим взаємної конвертованості валют

регламентація режимів валютних курсів

міждержавне регулювання валютних

міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності

уніфікація форм міжнародних розрахунків

режим світових ринків валют і золота

інститути, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Сукупність основних елементів національної та міжнародної валютної системи визначає ті напрями, за якими валютна політика впливає на національне і світове господарство, визначаючи особливості діяльності всіх суб’єктів ринку у сфері валютних відносин.

5. Валютний курс та фактори, що на нього впливають

Валютний курс — це вартість валюти однієї країни виражена у грошових одиницях іншої країни, групи країн або міжнародних платіжних засобів.

Основою для визначення валютного курсу, Основними факторами, що впливають на зміну валютного курсу

• рівень розвитку національної економіки, що визначає більшу стійкість валюти країни із вищими темпами економічного зростання;
• конюктура на валютному ринку, тобто співвідношення між попитом і пропозицією на іноземну валюту;
• темпи інфляції в країні, що визначає вплив інфляційного знецінення валюти на її купівельну спроможність. Інфляційне знецінення грошей в країні спричинює зниження їх купівельної спроможності та сприяє зниженню курсу національної валюти щодо валют країн, у яких темп інфляції нижчий;
• рівень процентних ставок, що визначає притік або відтік іноземних капіталів у даній країні.

Підвищення процентних ставок робить інвестиції у валюті певної країни більш привабливими, а від так є засобом залучення іноземного капіталу, що сприяє підвищенню курсу національної валюти. І навпаки, зниження ринкових ставок процента зумовлює відплив іноземних капіталів за кордон що призводить до зниження попиту на національну валюту та падіння її обмінного курсу.;

Валютне державне регулювання

... рівноваги платіжного балансу; здійснення поточного регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів; вдосконалення структури внутрішнього валютного ... вивезення та ввезення валютних цінностей, переказів валюти тощо. Основні напрями вдосконалення валютного регулювання державної грошово- ... є головним органом, який визначає валютну політику. У сфері валютного регулювання Національний банк: ...

• стан платіжного балансу, що визначає вплив його активного чи пасивного сальдо на обмінний курс. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників для погашення їхніх зобов’язань перед національними експортерами і кредиторами. Пасивне сальдо зумовлює зниження валютного курсу, оскільки зростає попит на іноземну валюту з боку національних боржників;
• валютна політика, що визначає масштаби державного регулювання валютного курсу спрямованого на його підвищення або зниження.

Основними видами валютних курсів є:

офіційний валютний курс

ринковий валютний курс

• змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту і імпорту, при погашенні зовнішнього боргу.

котируванням

У міжнародній торгівлі можуть виникати ситуації, коли неможливо безпосередньо обміняти одну валюту на іншу. В цьому разі використовують крос-курс.

Крос-курс

Залежно від того, коли буде виконана угода з купівлі-продажу валют на валютному ринку, використовуються два основні види обмінних курсів:

Спот-курс

Форвард-курс

Інструментами регулювання валютного курсу є:

валютна інтервенція

валютний демпінг

дисконтна політика

девальвація та ревальвація

Ревальвація

6. Платіжний баланс і його структура

валютний баланс платіжний

Платіжний баланс, Сучасний платіжний баланс, Залежно від характеру зовнішньоекономічних операцій платіжний баланс включає в себе:

• торговий баланс, що характеризує співвідношення поступлень від експорту та платежів від імпорту товарів;

баланс послуг і некомерційних платежів

баланс руху капіталів і кредитів

Головним завданням

Сальдо платіжного балансу впливає на стійкість національної валюти, позначається на величині ВВП і національного доходу країни.

активне сальдо

пасивне сальдо

• за рахунок збільшення іноземних інвестицій;
• додаткового залучення іноземних кредитів.

  Для визначення сальдо платіжного балансу його статті поділяються на дві групи

  1.

Основані статті

2. Балансуючі статті

Підсумок основних і балансуючих статей має дорівнювати.

Регулювання сальдо платіжного балансу належить до завдань валютної політики центрального банку, оскільки рівновага платіжного балансу впливає на стабільність валютного курсу та грошовий обіг в середині країни.

Анализ баланса коммерческого банка

... на примере баланса конкретного банка состав баланса и структуру его активов и пассивов; сформулировать цели анализа баланса и раскрыть методы, применяемые в процессе анализа. Глава 1. Анализ баланса коммерческого банка 1.1 Баланс коммерческого банка и принципы его построения Основным документом, характеризующим деятельность коммерческого банка, является баланс. Баланс коммерческого банка (КБ) ...

Валютна політика з регулювання платіжного балансу, До економічних інструментів валютної політики регулювання платіжного балансу відносять:

Девальвацію, тобто зниження курсу національної валюти, центральний банк проводить шляхом здійснення відповідних інтервенцій при значному дефіциті платіжного балансу. Вона спрямована на стимулювання експорту й обмеження імпорту товарів. Вона робить експортовані товари дешевшими, а імпортовані дорожчими, обмежуючи їх конкурентоспроможність на внутрішньому ринку. Девальвація сприяє стимулюванню експорту і стримуванню імпорту товарів, оскільки національні виробники продукції, яка продається за кордоном, отримують так звану девальваційну премію, а отже й можливість знижувати ціну, тобто переваги у конкурентній боротьбі на зовнішніх ринках.

Ревальвація. тобто підвищення центральним банком за допомогою заході відповідної девізної політики курсу національної валюти, використовується для зменшення активного сальдо платіжного балансу шляхом обмеження експорту товарів і стимулювання імпорту. При цьому подорожчання експортних товарів знижує їх конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, а здешевлення імпорту збільшує його надходження на внутрішній ринок.

Дисконтна політика

Дефляційна політика застосовується для зменшення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження грошової маси і, відповідно, внутрішнього попиту, а відтак — переорієнтування національних виробників на зовнішні ринки, тобто збільшення експорту. У результаті цього, з одного боку, скорочення грошової маси в обігу зменшує витрати, зумовлює зниження рівня ділової активності, рівня доходів, а відтак і зниження імпорту, а з іншого — підвищення ринкової норми процента, що супроводжує політику «дорогих» грошей, зумовлює приплив іноземних капіталів у країну, а відтак — скорочення дефіциту платіжного балансу.

Адміністративні інструменти валютної політики регулювання платіжного балансу передбачають використання державою нормативних заходів впливу на валютні відносини в країні:

охоплюють комплекс

адміністративних заходів із регламентації порядку здійснення валютних операцій з метою впливу на сальдо платіжного балансу. Так, із метою зниження дефіциту платіжного балансу в рамках політики валютних обмежень можуть вживатися такі заходи:

Ш обмеження норми вивезення іноземної валюти нерезидентами;

• Ш обов’язковий продаж валютної виручки експортерами;
• Ш ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам;
• Ш концентрація валютних операцій в уповноважених банках.

Валютні обмеження, запроваджувані центральним банком, є засобом активного адміністративного впливу на операції на валютному ринку, що необхідно, як правило, для подолання дефіциту платіжного балансу.

Політика множинних валютних курсів полягає у адміністративному встановленні державою різних офіційних курсів для різних операцій з метою забезпечення контролю за рухом капіталів та іноземної валюти. Так, із метою обмеження дефіциту платіжного балансу органами валютного регулювання може бути встановлено занижений обмінний курс за рахунком поточних операцій з метою стимулювати експорт. Водночас для обмеження вивезення капіталу за рахунком операцій з капіталом і фінансовими інструментами може встановлюватись і завищений обмінний курс.

Расчетные операции коммерческого банка

... задачами современного этапа развития. В связи с этими фактами выбранная мной тема дипломной работы «Расчетные операции коммерческого банка на примере АКБ «Райфазенбанк-Аваль» видится весьма актуальной, особенно в существующих рыночных ...

Усі заходи валютної політики а регулювання платіжного

балансу мають доповнюватися загальними заходами державного вплину на зовнішньоекономічну діяльність.

7. Міжнародні валютно-кредитні організації, їх види та основні функції у світовій валютній системі, Міжнародні валютно-фінансові організації, Основними функція МВФО є:

• операції на міжнародному валютному та фінансовому ринку з метою стабілізації та регулювання міжнародної економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, забезпечення ліквідності світової банківської системи;
• надання міждержавних кредитів на здійснення державних проектів та фінансування бюджетного дефіциту;
• кредитування міжнародних проектів, які відповідають інтересам декількох країн, що беруть участь у проекті;
• кредитування «внутрішніх» проектів (які стосуються інтересів однієї країни або комерційної організації), здійснення яких може позитивно вплинути на міжнародний бізнес (інфраструктурні проекти, проекти в галузі інформаційних технологій тощо);
• благодійна допомога (фінансування програм міжнародної допомоги);
• фінансування фундаментальних наукових досліджень.

Найважливішу роль серед Міжнародних валютно-фінансових організацій у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.

На сьогодні найбільшими кредиторами України є Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк.

Міжнародний валютний фонд (МВФ), Цілі створення МВФ:

• сприяти міжнародному співробітництву у сфері валютної політики;
• сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;
• підтримувати стабільність валютних курсів, упорядковувати валютні відносини між державами-членами, а також протидіяти девальвації валют, що спричинена конкуренцією;
• сприяти формуванню багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між членами фонду;
• усувати обмеження на трансфер валюти;

• надавати країнам-членам МВФ кредитні ресурси, які дають змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів, платіжних балансів, зовнішньої заборгованості;
• бути форумом для консультацій і співробітництва в галузі міжнародної торгівлі і валютних відносин.

Формування ресурсів МВФ відбувається шляхом внесення державою коштів до уставного капіталу Фонду відповідно до її

квоти та за рахунок позичених коштів.

Розмір квот для кожної країни-члена встановлюється на підставі її ваги у світовій економіці. При розрахунках квот застосовується спеціальна формула, що являє собою середньозважене значення ВВП (50%), відкритості (30%), економічної мінливості (25%) та міжнародних резервів (5%).

Квоти виражаються в спеціальних правах запозичення (СДР, від англ. special drawing rights), розрахунковій одиниці Фонду. Найбільша сума квот припадає на США, Японію, Німеччину, Велику Британію та Францію. Частка 25 найбільш розвинутих країн становить близько 63%.

Форми діяльності МВФ:

1) інспектування (пов’язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют);

2) консультації (використовує три типи консультацій — щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать «кодексу поведінки» і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки);

Розвиток недержавних пенсійних фондів

... розвитку добровільного пенсійного забезпечення; розробити підходи до побудови системи моніторингу соціально-економічних індикаторів (показників) діяльності НПФ. недержавний пенсійний фонд ... 01.01.2013 року загальні пенсійні активи найбільших країн світу становили 70% від їх ВВП, ... зберігачів - Національний банк України. Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отри-муючи інформацію ...

3) надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється за допомогою таких механізмів:

• резервний транш (перевищення квоти країни в МВФ над «скоригованою» сумою її валютних коштів, що знаходяться у фонді на рахунку загальних ресурсів);
• кредитні транші (МВФ надає кредити у вигляді чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти).

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов’язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Світовий банк

Умовою членства в Світовому банку є членство в Міжнародному валютному фонді

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються.

Основна увага приділяється наданню допомоги найбіднішим групам населення й найбідніших країн, однак всім своїм клієнтам Банк указує на необхідність вживання наступних заходів:

• інвестування в розвиток людських ресурсів, зокрема шляхом удосконалювання систем охорони здоров’я й утворення;
• концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до вирішення проблем розвитку, удосконалюванні методів керування й нарощуванні інституціонального потенціалу як основних факторах зниження рівня бідності;
• зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;
• охорона навколишнього середовища;
• підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;
• підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Видаючи кредити, проводячи консультації з питань економічної політики й надаючи технічну допомогу, Світовий банк сприяє реалізації в країнах широкого кола програм, метою яких є скорочення бідності й підвищення рівня життя населення в країнах, що розвиваються.

До Світового Банку Україна

Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту сприятливіші. За класифікацією Світового Банку Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5% річних.

За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн. доларів та 15 млн. євро.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)

На відміну від МВФ Міжнародний банк реконструкції та розвитку кредитує проекти економічного розвитку. МБРР — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Країни, що подають заявку на вступ у МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ. Всі позики банку надаються під гарантії урядів країн-членів. Позики виділяються під процентну ставку, що змінюється кожні 6 місяців. Позики надаються, як правило, на 15-20 років з відстрочкою платежів по основній сумі позики від трьох до п’яти років.

Метою діяльності МБРР, Основними цілями банку є:

• сприяння країнам-членам в розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів;
• заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участь в позиках та інших інвестиціях приватних

кредиторів;

• стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів.

Європейський банк реконструкції та розвитку

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства).

Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є [12]:

• сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;
• підтримка приватної підприємницької ініціативи;
• заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;
• мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу;
• допомога в діяльності інших інституцій.

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування. Пряме — це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать [14]:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника.

2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.

Станом на вересень 2012 року портфель ЄБРР в Україні нараховує майже 320 проектів із загальним обсягом фінансування 8 млрд. євро.

За період співпраці з ЄБРР (1993-2012 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 2,32 млрд. євро (в рамках 24 проектів).

За підтримки ЄБРР в Україні у державному секторі економіки впроваджується 6 інвестиційних проектів.

Банк міжнародних розрахунків (БМР)

Членами БМР нині є 41 центральний банк країн Європи, Азії, Африки та США, ряд країн очікують рішення щодо включення їх до БМР.

На капітал Банку кожна країна-учасниця в межах свого пайового внеску може здійснити або пряму підписку на акції або продаж їх на відкритому валютному ринку. Перший шлях передбачає, що центральні банки самі підписуються на акції, а другий — що вони можуть організувати публічну підписку на акції у своїх країнах. Відповідно до другого підходу частина випуску акцій у Бельгії, Франції і повний випуск у США належить приватним акціонерам. Частка цих держателів у капіталі Банку становить 14%, і близько 86% випущеного акціонерного капіталу зареєстровано на ім’я центральних банків. Усі акції мають рівні права на отримання щорічних дивідендів, разом з тим право голосу (присутності) належить виключно центральним банкам тієї країни, у якій відбувалась первісна підписка на національний випуск акцій.

БМР виконує цілий ряд функцій

• здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;
• слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, у рамках якого періодично зустрічаються керівники центральних банків;
• виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин;
• виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС.

БМР виконує такі операції: