Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками

метки: Постачальника, Товарный, Підприємстві, Бухгалтерський, Внутрішнього, Операцій, Необхідно, Заборгованість

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота «Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками»: с. 76, табл. 13, 3 рис., 26 джерел, 6 додатків.

Об’єкт дослідження — організація аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками

Предмет дослідження — є методика аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємств.

Мета роботи — дослідження теоретичних та практичних аспектів аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками, розробка шляхів їх вдосконалення.

Методи — методи спостереження, методи аналізу та синтезу, монографічний метод, діалектичний метод, метод порівняння, методи індукції та дедукції, а також метод узагальнення.

Основні положення роботи — розглянуто теоретичні основи аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги; організацію і методику проведення аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги; зроблено аналіз аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги на підприємстві.

Значимість роботи та висновки. Запропонований комплекс заходів, а саме створення служби внутрішнього аудиту, дозволить вдосконалити процес аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги на підприємстві.

Ключові слова: ПОСТАЧАЛЬНИКИ, ПІДРЯДНИКИ, ПЛАН РАХУНКІВ, ДОКУМЕНТАЦІЯ, ОБЛІК, АУДИТ, КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, КОРИСПОНДЕНЦІЯ, ПЕРЕВІРКА, АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Розрахунки з постачальниками та підрядниками як об’єкт аудиту.

1.2 Організація процесу аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками

1.3 Методика проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ ЗА ТОВАРИ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ) НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Програма та план проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.3 Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками .

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ (ПІДРЯДНИКАМИ) ЗА ТОВАРИ (РОБОТИ,ПОСЛУГИ)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Облік розрахунків з різними дебіторами

... за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу. Векселі отримані - це заборгованість за ... Форма № інв. - 17 - Акт інвентаризації рахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами. Форма № інв. - 17. Акт ... частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли ...

В сучасних економічних умовах однією з передумов ефективного функціонування підприємства є здійснення виваженої облікової політики, що дає можливість підприємству найбільш раціонально використовувати фінансові, матеріальні та трудові ресурси.

В Україні відбуваються радикальні зміни в системі бухгалтерського обліку та економічного контролю з метою одержання достовірної інформації для прийняття управлінських рішень. Тому вивчення пропозицій вітчизняних економістів і досвіду розвинутих країн щодо реформування обліку є одним з найважливіших завдань науки і практики в сучасних умовах.

Ринкові умови господарювання вимагають приведення в дію факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, дуже важливим є управління розмірами кредиторської заборгованості. Незабезпеченість підприємств власними оборотними коштами зумовлена недоліками в обліку та аналізі кредиторської заборгованості. Крім того, статистичні дані свідчать про те, що ця заборгованість характеризується, у свою чергу, досить високим рівнем питомої ваги простроченої заборгованості.

Особливе місце в кредиторський заборгованості займають численні розрахунки з постачальниками і підрядниками. Кредиторська заборгованість розуміє під собою можливість підприємства тимчасово використовувати запозиченими ресурсами, але з іншого боку також зменшує показники платоспроможності і ліквідності. Окрім цього наявність простроченої заборгованості може призвести до погіршення іміджу підприємства. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку — зменшує показники платоспроможності і ліквідності. При правильному управлінні кредиторською заборгованістю можна усунути негативні наслідки її наявності. Це можливе за умови правильно організованої системи обліку та аудиту кредиторської заборгованості.

Достовірний облік кредиторської заборгованості та виявлення помилок в її обліку є дуже важливим питанням, бо кредиторська заборгованість є одним з найважливіших показників, який характеризує фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку та в цілому ефективність роботи підприємства

Таким чином, зазначене вище зумовлює актуальність та необхідність проведення подальшого дослідження проблеми проведення аудиту кредиторської заборгованості.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками, розробка шляхів їх вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в роботі будуть вирішені наступні завдання:

• розглянути теоретичні основи організації аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками, розкрити їх економічну суть, оцінку, порядок проведення аудиту;
• надати організаційно-економічну характеристику досліджуваного підприємства;
• виявлення проблемних питань щодо організації аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками на досліджуваному підприємстві;
• запропонувати напрямки вдосконалення обліку і аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками;
• Об’єктом дослідження є процес аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками за товари, роботи, послуги.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов’язаних з проведенням аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємстві.

Аудит власного капіталу та дослідження організації економічного ан

... складу, призначені та основних принципів підготовки; порядку оцінювання фінансової звітності підприємства; методики аудиту власного капіталу. При підготовці курсової роботи вивчено економічний стан та порядок ... дослідження даної роботи є вивчення аудиту власного капіталу, дослідження організації економічного аналізу на прикладі ВАТ «ММКК» та аналіз обліку витрат господарства. При написані курсової ...

Теоретичною та методологічною основою написання курсової роботи є джерела навчальної, монографічної та періодичної літератури з обраної теми, а також нормативно-правові документи присвячені організації обліку та аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Розрахунки з постачальниками та підрядниками як об’єкт аудиту

Зобов’язання — це борги (заборгованість) підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування[8].

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також принципи відображення зобов’язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов’язання» [3].

Відповідно до нього зобов’язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Для визнання зобов’язань повинні бути дотримані умови:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:

• чітке документування розрахунків;
• своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
• правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та примітках до неї [5].

Етапи організації бухгалтерського обліку тісно пов’язані між собою та повністю залежать від якості первинних даних, відображених в документах.

Керівники великих підприємств в організації обліку зобов’язань покладаються на розрахункові відділи бухгалтерії. Тут же повинен здійснюватися контроль за дотриманням строків оплати рахунків постачальників, за своєчасністю розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування, працівниками з оплати праці, погашенням позик та відсотків по них та з іншими кредиторами. Сукупність об’єктів бухгалтерського обігу визначається змістом господарської діяльності конкретного господарства, вимогами управління; потребами в інформації, контролі та оцінюванні діяльності на підставі аналізу.

При розробці облікових номенклатур особливу увагу приділяють даним первинного, вторинного та кінцевого оформлення [4].

Отже, зобов’язання — це джерела залучених коштів підприємства, які, крім власного капіталу, формують пасив балансу.

Згідно з зазначеним положенням зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерську обліку зобов’язання групуються на:

• довгострокові,
• поточні,
• забезпечення,
• непередбачені зобов’язання,
• доходи майбутніх періодів.

До довгострокових відносяться такі зобов’язання, первинний термін погашення яких був встановлений більше 12 місяців. До них належать довгострокові позики банку, видані на строк більше одного року, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за орендою та зобов’язання за облігаціями [9].

Облік розрахунків з бюджетом за податками

... сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і ... нестабільними, окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Ця тема дуже цікава мені як бухгалтеру,і в майбутньому, своєчасно виплачуючи податки, я тим самим буду здійснювати ...

Поточними (короткостроковими) вважаються зобов’язання, строк погашення яких був початково встановлений протягом поточного року. До них належать зобов’язання перед постачальниками за одержані матеріальні цінності, перед підрядчиками за виконані роботи і послуги, зобов’язання перед працюючими за нарахованою заробітною платою, перед бюджетом, соціальними фондами та іншими кредиторами.

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбаченими вважаються такі зобов’язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій, а існування яких може бути підтверджено майбутніми подіями, або ж зобов’язання, які не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів — це такі доходи, які виникли в даний час, але відносяться до майбутніх періодів.

Обліковуються довгострокові і поточні зобов’язання за їх видами на окремих рахунках бухгалтерського обліку і відображаються окремими розділами пасиву балансу.

Завданнями обліку зобов’язань є своєчасне, повне і правильне документальне оформлення і відображення на рахунках синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій з виникнення і погашення кредиторської заборгованості, не допускаючи прострочок у платежах і уникаючи штрафних санкцій.

Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

На окремих субрахунках синтетичних рахунків № 63, 64, 65, 68 сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках [5].

Отже, постачальники — це юридичні і фізичні особи, які здійснили для підприємства поставку виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, необоротних активів чи інших цінностей. За поставку виникли зобов’язання, які підлягають оплаті.

Підрядчики — це юридичні та фізичні особи, які виконали для підприємства будівельні, ремонтні чи інші роботи.

Взаємовідносини підприємства з постачальниками та підрядчиками регулюються раніше укладеними договорами.

Облік договорів та їх виконання ведеться відділом постачання або окремою особою за призначенням керівника. Для цього відкривається книга (журнал) обліку вантажів, що надійшли [6].

Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:

• своєчасно перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
• попередження прострочки кредиторської заборгованості.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш поширена і важлива підстава виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Обов’язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов’язань обох сторін.

Договір вважається оформленим після погодження з усіма відповідальними особами за підготовку та оформлення договірних відносин відповідно до покладених на них функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій у порядку, визначеному на підприємстві).

Якщо з часом сторони бажають змінити певні початкові умови договору, повинна бути підписана додаткова угода.

При укладанні Договору поставки використовують такі документи: Журнал обліку вантажів, що надійшли (М-1); Акт про приймання матеріалів (М-7); Акт про виявлені дефекти устаткування (М-17); Накладні на відпуск ТМЦ (М-20); Прибутковий ордер (М-4); Товарно-транспортна накладна (№6); Податкова накладна; Платіжні і розрахункові документи.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.

Акцепт розрахункових документів — це надпис уповноваженої особи(акцептант) на Рахунку0фактурі, який засвідчує згоду прийняти рахунок-фактуру до оплати. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноважено банку про списання грошових коштів з поточного рахунка. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком ЕККА, безготівкові розрахунки копією чека з відміткою «сплачено»).

Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість. У разі невідповідності одержаних товарно-матеріальних цінностей умовам договору, встановлюється претензія.

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній з навантажувально-розвантажувальних і транспортних послуг, документи, що підтверджують витрати зі зберігання товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акта і акта експертизи торгово0промислової плати, комерційних документів ( рахунків-фактур, що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних. При купівлі товару за іноземну валюту обов’язково повинна складатись довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості.

Таким чином, про придбання товарно-матеріальних цінностей свідчать два документи: банківський або касовий документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Учасник промислово-фінансової групи веде на цьому рахунку облік розрахунків за одержані від учасників промислово-фінансової групи (ПФГ) товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) [7].

На рахунку №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

За кредитом рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо.

Рахунок № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

№ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

№ 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

№ 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

На субрахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку № 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. [5]

На субрахунку № 633 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи. Надані послуги з учасниками промислово-фінансової групи. [7]

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником у розмірі кожного документа (Рахунка-фактури) на сплату. [5]

Побудова аналітичного обліку розрахунків з постачальниками має забезпечити можливість отримання необхідних даних з:

• акцептованих та інших розрахункових документів постачальникам за невідфактурованими поставками;
• виданих векселів, термін оплати яких не настав;
• прострочених оплатою векселів;
• отриманих комерційних кредитів [7].

Таблиця 1.1

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Відображено надходження від постачальника основних засобів або вартості виконаних робіт підрядником, пов’язаних із створенням основних засобів	15″Капітальні інвестиції»	63 ”Розрахунки і з постачальниками та підрядниками»
2.	Відображено надходження на підприємство від постачальника товарно-матеріальних цінностей	20″Виробничі запаси» 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» 22″Малоцінні та швидкозношувані предмети» 25″Напівфабрикати» 28″Товари»	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
3 .	Віднесено на витрати виробництва вартість робіт, виконаних підрядником	23″Виробництво»	63″Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
4.	Повернуто на підприємство від постачальника раніше перераховані йому кошти	30″Каса» 31 «Рахунки в банках»	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
5.	Відображено суму недостачі при оприбуткуванні на склад цінностей від постачальника	374″Розрахунки за претензіями»	63″Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
6.	Відображено суму ПДВ (податкового кредиту) із вартості придбаних цінностей у постачальника, а також виконаних робіт і послуг підрядником	64 „Розрахунки за податками й платежами»	63″Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
7.	Належить підрядникам за виконані роботи і надані послуги	91″3агальновиробничі витрати» 92″ Адміністративні витрати ” 93»Витрати на збут»	63″Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
8.	Визнано підприємством претензії (штрафи, пені, неустойки), пред’явлені зі сторони постачальника	948″Визнані штрафи, пені, і неустойки»	63′» Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
9.	Списано безнадійну дебіторську заборгованість по розрахунках із постачальниками на інші витрати операційної діяльності	944″Сумнівні та безнадійні борги»	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
10.	Зараховано заборгованість підрядній організації за здійснення робіт, пов’язаних із запобіганням або ліквідацією наслідків стихійного лиха	993″Інші надзвичайні витрати»	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
11.	Проведена оплата постачальникам та підрядникам за поставлені цінності, виконані роботи і надані послуги	63″Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	30 «Каса» 31 «Рахунки в банках»
12.	В рахунок оплати заборгованості перед постачальником передано векселі, отримані підприємством від покупця	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	34 «Короткострокові векселі одержані»
13.	Погашено заборгованість перед постачальником коштами, виданими підзвітним особам	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	372 «Розрахунки з підзвітними особами»
14.	В рахунок погашення боргу передано постачальнику акції підприємства	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	46 «Неоплачений капітал»
15.	Проведено розрахунок з постачальником за рахунок позики банку	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	50″ Довгострокові позики» 60″Короткострокові позики»
16.	Видано вексель постачальникам та підрядникам в рахунок поставки цінностей або виконаних робіт	63”Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	51″ Довгострокові векселі видані» 62″Короткострокові векселі видані»

1.2 Організація проведення аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками

З метою ефективної організації аудиторської перевірки необхідно дотримуватись науково-обґрунтованої послідовності виконання аудиторських робіт. Доцільно визначити чотири таких етапи аудиту:

• планування та визначення аудиторського підходу;
• тестування засобів контролю;
• перевірка господарських операцій по суті (перевірка оборотів і сальдо за рахунками та аналітичні процедури);
• завершення аудиту.

Перший етап — Планування та визначення аудиторського підходу. Існує багато способів виконання завдань аудиту. Вибір аудитором власного підходу зумовлюється, двома аспектами: необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів, щоб аудитор міг взяти на себе професійну відповідальність, крім того, вартість накопичених доказів має бути мінімальною, щоб аудиторська організація була прибутковою та конкурентоспроможною.

Перед тим, як розпочати роботу з новим клієнтом, аудитор збирає і оцінює інформацію для прийняття рішення щодо проведення перевірки чи відмови від неї. Після прийняття позитивного рішення ставляться мета та основні завдання її проведення.

Крім вивчення характеру бізнесу клієнта та факторів впливу на нього, аудитору необхідно зібрати таку інформацію: розміри і організацію підприємства, особливості його роботи; організаційну структуру та методи управління; систему бухгалтерського обліку і процедури контролю; важливі дати, зокрема, дати проведення інвентаризацій активів; дати зустрічей аудитора з ревізійною комісією і радою директорів та ін.

Одержати таку інформацію можна ознайомившись з останніми річними звітами з врахуванням останніх публікацій загального характеру щодо сфери бізнесу, положень з ведення бухгалтерського обліку і проведення аудиторської перевірки. Корисними джерелами інформації є робочі документи за попередній рік, поточне листування та ін. Аудитор доповнює одержану інформацію опитуванням офіційних осіб та працівників клієнта, а також інших осіб, які мають необхідні для нього відомості та досвід роботи в певній галузі.

Крім цього, аудитор оглядає основні приміщення підприємства-клієнта, знайомиться з протоколами останніх засідань ради директорів та акціонерів, аналізує основні контракти і угоди, укладені клієнтом, порівнює фінансові та інші дані підприємства-клієнта з аналогічними даними підприємств, аналізуючи взаємозв’язок і напрям таких даних.

Другий етап — Оцінка системи внутрішнього контролю. Згідно з аудиторськими стандартами необхідно, щоб аудитор досягнув належного розуміння системи внутрішнього контролю для відповідного планування і збору аудиторських свідчень. Цього можна досягти при вивченні організаційних структур підприємства, діючих інструктивно-методичних положень клієнта, проводячи бесіди з працівниками підприємства-клієнта, складаючи анкети і блок-схеми документообігу, а також спостерігаючи за діяльністю клієнта.

На практиці аудитор щорічно не проводить повторного аналізу чи документування даних щодо структури внутрішнього контролю клієнта. Більшість аудиторських перевірок періодичні. При їх проведенні аудитор користується знаннями і документами, складеними в минулому році, та вносить в них зміни, які виникли з часу торішньої аудиторської перевірки. Основна частина (якщо не всі) таких змін потрапляють у сферу уваги аудитора в результаті підтримування відносин з клієнтом у проміжках між щорічними аудиторськими перевірками. Якщо у аудитора виникають сумніви в тому, що його думка про систему бухгалтерського обліку клієнта є правильною чи повною, можливо, із-за змін, які відбулися з часу проведення попереднього аудиту, перед складанням плану проведення аудиту необхідно провести перевірку правильності відображення в бухгалтерському обліку однієї чи декількох операцій.

Аудитор повинен сформулювати думку щодо системи внутрішнього контролю, достатню для складання плану проведення перевірки. Якщо у клієнта система внутрішнього контролю ефективна, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських свідчень може бути меншою, ніж при слабкій системі внутрішнього контролю.

В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення.

Висновки аудитора щодо оцінки внутрішнього ризику та ризику контролю визначають характер, обсяг і масштаб процедур аудиту кожного рахунку чи групи рахунків. Якщо результати тестів засобів контролю позитивні, аудитор визначає, чи може він зменшити детальні аудиторські процедури по суті (попередньо визначивши рівень суттєвості економічної інформації).

Тестування засобів контролю спочатку проводяться, щоб дістати уявлення про систему внутрішнього контролю, з тим, щоб аудитор міг оцінити рівень ризику як «ризик нижче максимального». Далі аудитор визначає, чи необхідні додаткові докази ефективності контрольних заходів, процедур структури контролю і чи дозволять ці докази провести подальше зменшення обсягу перевірки для виконання поставлених завдань аудиту. Якщо необхідно, аудитору слід провести додаткові перевірки засобів контролю.

Основним у стратегії аудиторської перевірки є питання, чи слід проводити додаткові перевірки засобів контролю і так значно зменшити кількість аудиторських процедур по суті, чи їх слід проводити без великих обмежень на основі результатів перевірок засобів контролю. На кожному етапі перевірки аудитор вибирає певну стратегію дій. Таким чином, одні завдання, поставлені при проведенні аудиторської перевірки, можуть бути виконанні проведенням додаткових перевірок засобів контролю і обмеженням обсягу перевірок на суттєвість, інші — тільки шляхом використання процедур таких перевірок.

Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведення перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірку зазвичай проводять тільки стосовно таких заходів і процедур, котрі, за оцінкою аудитора, здатні до мінімуму знизити ризик контролю.

Перевірка своєї думки стосовно того, що ризик контролю незначний здійснюється шляхом виконання певних процедур, які називаються тестами контрольних моментів (тестами засобів контролю).

Більшість тестів контрольних моментів передбачають перевірку первинних документів, якими підтверджуються господарські операції.

Як відомо, перший етап аудиторської перевірки закінчується складанням плану-графіка та програми аудиторської перевірки. При складанні плану проведення аудиту до завершення додаткових перевірок засобів контролю аудитор припускає, що результати перевірок будуть задовільними.

При роботі з клієнтом вперше основа для такого припущення може бути сформована шляхом проведення опитувань, спостережень, перевірки документів, записів, звітів, складених у процесі формування думки щодо структури контролю, а також результатів тестів засобів контролю, уже проведених до того часу.

Якщо результати додаткових перевірок засобів контролю вказують на те, що елементи структури контролю протягом певного періоду працювали неефективно, то аудитор повинен провести коригування плану проведення аудиту в напрямі збільшення перевірок господарських операцій по суті. Доцільно при цьому визначити стратегію аудиторської перевірки щодо кожного рахунка чи групи рахунків, розробити відповідну програму, скласти план і графіки проведення робіт.

Третій етап — Перевірка господарських операцій по суті. Метою цього етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об’єктивно кінцеві сальдо в бухгалтерському балансі та інші дані в супутній фінансовій звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежить від результатів двох попередніх етапів.

Існує тісний зв’язок між розумінням системи внутрішнього контролю і оцінкою ризику контролю, а також перевіркою окремих статей балансу та іншої фінансової звітності. Якщо аудитор впевнений, що фінансова звітність представлена достатньо об’єктивно і якщо ця упевненість базується на його розумінні системи внутрішнього контролю, оцінці ризику контролю, тестів контрольних моментів, то можна суттєво скоротити перевірку господарських операцій по суті.

Існує дві категорії процедур, які використовуються на третьому етапі аудиту: аналітичні процедури та перевірки окремих елементів балансу. До аналітичних процедур належать процедури, які дають змогу оцінити загальну правдивість господарських операцій і сальдо. Аналітичні процедури доцільно виконати ще до перевірки окремих елементів сальдо. У такому випадку аналітичні процедури можуть допомогти визначити, наскільки детально слід перевіряти баланс. На четвертому етапі, завершальній стадії аудиторської перевірки, аналітичні процедури проводяться на основі достовірної фінансової інформації з метою оцінки фінансового стану, платоспроможності і ліквідності підприємства.

Перевірки оборотів та сальдо за рахунками виконуються, зазвичай, в останню чергу. При деяких перевірках усі вони проводяться після дати складання балансу. Але якщо клієнт хоче опублікувати свою звітність невдовзі (відразу) після дати балансу, то аудитори повинні вдатись до трудомістких перевірок сальдо за окремими рахунками в певні проміжні періоди перед кінцем року. При цьому виникає потреба в додатковій роботі, для того щоб «довести» аудит за проміжні періоди до аудиту балансу на кінець року.

Конкретні завдання, пов’язані з заключними підсумками в балансі та звіті про фінансові результати, можуть бути виконані при зборі різних видів аудиторських свідчень. Як приклади можна назвати дослідження матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, вивчення товарних звітів, пов’язаних з рахунками до оплати, безпосереднє письмове опитування службовців про дебіторську заборгованість та ін. Велика частина свідчень надходить із незалежних джерел (третіх осіб), і ці джерела можна вважати надійними.

Перевірки по суті також можуть забезпечити одержання доказів щодо структури контролю, наприклад, якщо помилка, виявлена внаслідок проведення перевірок по суті, сталась через недоліки в структурі внутрішнього контролю. У цьому разі у аудитора може з’явитись необхідність переоцінки раніше зроблених висновків щодо структури контролю.

Четвертий етап — Завершення аудиту. На стадії завершення аудитори виконують такі основні дії. Перш за все аудиторам слід переконатись, що відповідним чином розкриті суміжні зобов’язання. Значна частина процесу пошуку суміжних зобов’язань проходить протягом перших трьох фаз, але деякі додаткові перевірки здійснюються і на завершальній фазі. Прикладами умовних зобов’язань можна назвати: судовий позов, який був висунутий, але за яким ще не одержано рішення; суперечності з приводу податку на прибуток; рекламації стосовно якості продукції; невикористані залишки за акредитивами; невраховані векселі до одержання та ін.

Інколи події, що відбуваються після дати балансу, але ще до подання фінансової звітності й аудиторського висновку, справляють вплив на інформацію, відображену у фінансовій звітності. Тому організують спеціальні аудиторські процедури для визначення будь-яких наступних подій, які можуть вимагати відображення у фінансовій звітності.

Аудитор несе відповідальність за вивчення операцій і подій після дати балансу, бо необхідно визначити чи що-небудь з того, що трапилось, може вплинути на оцінку і розкриття проаудійованих звітів. Аудиторські процедури для перевірки цих операцій і подій носять назву огляду наступних подій чи огляду пост балансових оборотів.

До таких операцій можна віднести продаж запасів підприємства, які були переоцінені до продажу, але вартість їх продажу значно відрізняється від проведеної оцінки, отже, необхідно відкоригувати активи підприємства на дату балансу. Крім цього, наприклад, припустимо, що у підприємства була дебіторська заборгованість, яку, як з’ясувалось по закінченні року, не можна було одержати внаслідок банкрутства замовника після цієї дати. Ця подія вимагає коригування сумарної дебіторської заборгованості і, можливо, перерахунку витрат на безнадійні борги.

На завершальній стадії аудиторської перевірки сертифікований аудитор повинен перевірити роботу складу групи аудиторів і вирішити чи достатньо зібрано свідчень та оцінити результати аудиту. Перевірка особою, яка має широкий досвід чи є більш кваліфікованою, здійснюється для виявлення (запобігання) помилок і для оцінки суджень і висновків. Відповідна перевірка робочих документів — це найважливіший спосіб забезпечити високу якість виконання аудиту, а також незалежності суджень всієї групи аудиторів, яка виконує замовлення на аудит.

Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту) та листа-повідомлення управлінської ланки та аудиторського комітету щодо недоліків структури внутрішнього контролю, виявлених у ході перевірки.

1.3 Методика проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти, у тому числі й кредиторська заборгованість. Користувачам фінансової звітності необхідно мати можливість визначати величини і типи заборгованостей із фінансових звітів. Перевірка фінансових звітів аудиторами є достатньою для того, щоб користувачі були впевнені, що всі зобов’язання належним чином визначені, оцінені та включені до фінансових звітів відповідно до вимог чинного законодавства та П(С)БО. Щоб задовольняти ці вимоги, кредиторська заборгованість повинна бути визначена та класифікована належним чином. тому аудитору необхідно також вивчати, перевіряти кредиторську заборгованість, її склад, структуру.

Безпосередньо метою аудиту розрахунків на підприємстві є встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні цінності, послуги, підтвердження законності виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до чинного законодавства [10].

До основних завдань аудиту розрахунків з постачальниками на підприємстві відносять:

• встановлення наявності і правильності оформлення документів з поставки ТМЦ (договорів, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків);
• встановлення правильності здійснення вказаних операцій та відображення їх у обліку, а також перевірка своєчасності, правильності та достовірності здійснених розрахунків грошовими коштами, законності, достовірності та правильності відображення в обліку здійснених розрахунків з використанням векселів та товарообмінних операцій;
• визначення правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;
• підтвердження повноти і своєчасності оприбуткування отриманих товарів і обліку виконаних робіт;
• встановлення правильності оформлення та відображення в обліку виданих авансів, пред’явлення претензій;
• встановлення правильності відображення за відповідними статтями кредиторської заборгованості в балансі підприємства;
• встановлення причин та строків виникнення заборгованості по розрахунках, визначення реальності та шляхів її погашення [15].

Для досягнення поставлених завдань необхідно отримати аудиторські докази, використовуючи різні прийоми і джерела отриманої інформації. Джерелами інформації для перевірки вказаних розрахунків є:

• законодавчі і нормативні акти, що регулюють питання організації обліку і оподаткування розрахункових операцій;
• наказ про облікову політику підприємства;
• договірна документація на постачання товарно-матеріальних засобів, виконання робіт і послуг;
• журнал реєстрації рахунків-фактур постачальників;
• рахунки-фактури постачальників;
• журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних засобів;
• акти звіряння розрахунків;
• акти інвентаризації розрахунків;
• копії платіжних доручень;
• книга придбання товарно-матеріальних засобів;
• бухгалтерська звітність, облікові регістри, обігові відомості, журнали-ордери, Головна книга [20].

Для ефективності проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками аудитору необхідно визначити, які методи та прийоми будуть використовуватись ним для отримання аудиторських доказів, та скласти програму розрахунків з постачальниками. Під час аудиту вказаних операцій аудитором можуть застосовуватись прийоми:

• правова оцінка укладання договорів на постачання продукції;
• застосування письмового підтвердження від третіх осіб;

• перевірка документів, отриманих суб’єктами підприємницької діяльності від третіх осіб;
• застосування прийому інспекції та аналітичних процедур.

Можна відзначити, що аудиторська перевірка кредиторської заборгованості буде включати декілька окремих послідовних етапів: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих статей звітності), завершальний етап.

На підготовчому етапі необхідно зібрати всю інформацію щодо загального стану підприємства, в тому числі і дані, які характеризують стан та структуру кредиторської заборгованості.

На проміжному етапі аудиту — повинна бути проаналізована правильність складання фінансової звітності за період, що перевіряється, та відображення в ній даних щодо кредиторської заборгованості. При виявленні суттєвих недоліків необхідно у письмовому вигляді проінформувати про це керівництво підприємства з можливими рекомендаціями щодо виправленню помилок.

На етапі фізичної перевірки головним завданням є виявлення реального існування залишків кредиторської заборгованості і з’ясування, кому вони належать. Для цього можна окремим кредиторам надіслати листи — запити з проханням підтвердити суму заборгованості.

На основному етапі здійснюється певні аудиторські процедури щодо перевірки кредиторської заборгованості за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності, а саме: повнота відображення, оцінка, реальність існування, належність, правильність [15].

Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов заборгованості — з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінансування. При проведенні розрахунків з постачальниками аудитору перш за все необхідно оцінити систему внутрішнього контролю на підприємствах. При цьому можуть також застосовуватись прийоми опитування (письмові чи усні) працівників підприємства. Для цього можна вивчити такі питання:

• чи існують у наявності договори на поставку продукції;
• чи проводяться звіряння з постачальниками (щоквартально, на кінець року);
• на скільки відсотків охоплюють такі звіряння всі операції по розрахунках з постачальниками;
• кому надано право на отримання довіреностей, чи зафіксовано прізвище особи в наказі про облікову політику підприємства;
• чи реєструються рахунки-фактури постачальників в окремому журналі;
• чи мають місце факти неповернення невикористаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних запасів;
• чи своєчасно пред’являються претензії постачальникам;
• чи існують постійно діючі комісії з встановлення розбіжностей між фактично отриманими товарно-матеріальними запасами і даними, що вказані в супроводжувальних і первинних документах;
• чи завжди задовольняються пред’явлені постачальниками претензії;
• чи застосовуються штрафні санкції до постачальників за невиконання ними договірних зобов’язань;
• чи документально оформляється повернення матеріальних цінностей, що не відповідають якості, яка вказана в супроводжувальній документації;
• чи здійснюється завезення матеріальних цінностей постачальниками на підприємство без наявності договорів;
• чи розроблена для працівників бухгалтерії типова схема кореспонденції рахунків по розрахунках з постачальниками;
• чи своєчасно надходять у бухгалтерію документи постачальників на оприбуткування товарно-матеріальних запасів від матеріально відповідальної особи;
• чи здійснює бухгалтер перерахунок сум, що вказані в рахунках;
• чи звіряє бухгалтер ціни, що вказані в документах, рахунках-фактурах, накладних, товарно-транспортних накладних, актах прийому-передачі [20].

Переважаючу форму розрахунків з постачальниками та підрядниками аудитор визначає при здійсненні аналізу переліку продукції постачальників та суми кредиторської заборгованості перед ними на кінець року. Аудитор проводить вибіркову перевірку найбільш значних сум, вивчає наявні господарські договори та первинні документи.

Перевірка форм розрахунків з постачальниками і підрядниками полягає у встановленні додержання законодавства щодо них та встановлених обмежень на застосування окремих із них.

Для одержання аудиторських свідчень, аудитор досліджує зміст господарських операцій, встановлює її законність, діяльність і достовірність.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом (рахунком) на сплату.

Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Звірянню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума кредиторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з’ясувати причини її непогашення у визначені терміни [16].

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред’явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.

Звертається увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.

На завершальному етапі необхідно оцінити достатність опрацьованої інформації для того, щоб зробити загальний висновок щодо кредиторської заборгованості.

Таким чином, проведення аудиту дозволяє постійно контролювати та відстежувати ситуацію з кредиторською заборгованістю, вчасно і правильно приймати управлінські рішення, уникати складних і суперечливих ситуацій з кредиторами, у тому числі і відносно стану розрахунків з постачальниками і підрядниками.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ ЗА ТОВАРИ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ) НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Загальна характеристика підприємства

ПАТ «Сумбуд» засновано відповідно до наказу Регіонального вiддiлення Фонду державного майна України по Сумській області від 11.02.94 року шляхом перетворення виробничого проектно-будiвельного підприємства «Сумбуд». Державна реєстрація була зроблена відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 492 від 22.09.95 року.

Товариство має статус юридичної особи з моменту його державної реєстрації та може бути учасником цивільно-правових та господарських відносин, виступати стороною в суді, набувати майнових та особистих немайнових прав. На сьогодні ПАТ є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі Статуту, в якому визначено порядок створення, діяльності та ліквідації. В своїй діяльності товариство керується Законами України та іншими діючими нормативними актами України.

Метою діяльності ПАТ «Сумбуд» є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів.

До основних видів діяльності включають: будiвництво будівель; функцiонування iнфраструктури автомобiльного та мiського транспорту; дiяльнiсть у сферi iнжинiрингу

ПАТ «Сумбуд» багатопрофільна інженерна проектно-будівельна підрядна організація, що має ліцензію на весь комплекс будівельних послуг, власну виробничу базу з необхідним парком будівельних машин і механізмів, кваліфікований персонал, що дозволяє домагатися високих результатів з мінімальними затратами при спорудженні об’єктів будь-якої категорії складності. У теперешнiй час товариство бiльш за все задiяне у житловому будiвництвi, у т.ч. веде будівництво комерційних, промислових і загальногромадянських об’єктів. В майбутньому планується розширити пошук i встановлення партнерських відносин з підприємствами СНД.

Фінансування діяльності здійснюється за рахунок коштів замовників або пайовиків а також за рахунок власних коштів. Обсягiв робочого капiталу для задоволення поточних потреб ПАТ — достатньо. Заявлений статутний капiтал в засновницьких документах Зареєстрований статутний капiтал 700 000,00 грн. Станом на 01.01.2013 статутний капiтал сформовано повнiстю. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу — 588 осiб. ПАТ «Сумбуд» має поточний рахунок в СФ АБ «Укргазбанк»

Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів, які визначають загальну стратегію розвитку підприємства. Виконуючим органом товариства, який здійснює керівництво поточної діяльності ПАТ є Правління. Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 — Організаційна структура ПАТ «Сумбуд»

Товариство має свою управлінську структуру, в якій органами управління є:

• Загальні збори — Вищий орган Товариства;
• Спостережна рада — орган, що представляє інтереси акціонерів у Товаристві та здійснює контроль за виконавчим органом Товариства в період між Загальними зборами Товариства;
• Правління — виконавчий орган Товариства, який здійснює керівництво поточною діяльність товариства.

Правління складається з Голови Правління, Заступника Голови Правління, Секретаря Правління та інших членів;

• Ревізійна комісія — контрольний орган акціонерів за фінансово-господарською діяльністю Правління Товариства.

На підприємстві ПАТ «Сумбуд» головному бухгалтеру підпорядковуються:

• заступник головного бухгалтера з фінансового обліку та звітності;
• заступник головного бухгалтера з методології та механізації обліку;
• заступник головного бухгалтера з податкового обліку та звітності

Заступнику головного бухгалтера з фінансового обліку та звітності підпорядковуються такі підрозділи:

• бюро по складанню зведеного звіту, фінансовим операціям, податкам;
• бюро розрахунків по заробітній платі і відрахувань в бюджетні фонди;
• група по обліку затрат на виробництво готової продукції, основних фондів і МШП.

Заступнику головного бухгалтера з податкового обліку та звітності підпорядковуються такі підрозділи:

• бюро з обліку матеріальних ресурсів і розрахунку з дебіторами та кредиторами;
• ревізійна група

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Вона враховує особливості ведення обліку на конкретному підприємстві, це зазначається письмово в наказі про облікову політику.

Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку на ПАТ «Сумбуд» покладається на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером. При складанні фінансової звітності керуватись положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. В загальних положеннях зазначається інформація про ведення бухгалтерського обліку відносно положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. Також інформація яка є важливою при веденні обліку на даному підприємстві.

Товариство створює резервний фонд у розмірі 25 % Статутного фонду. Резервний фонд Товариства формується за рахунок щорічних відрахувань 5 % від чистого прибутку і використовується для подолання кризових ситуацій та відшкодування збитків, які можуть виникнути в результаті діяльності товариства.

Фiнансово-господарська дiяльнiсть ПАТ «Сумбуд» здiйснюється з урахуванням вимог дiючого законодавства.

ПАТ бухгалтерський облiк веде за повною формою, встановленою для пiдприємств Положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, складає фінансову, статистичну, податкову звітність, і подає її у встановленому порядку і обсязі відповідним органам, а також засновнику.